Добровільно пішов на службу, керував «пташками» та був у контакті з розробниками, які оперативно усували недоліки: історія військовослужбовця 129-ї окремої бригади територіальної оборони
Військовослужбовець 129-ї окремої бригади територіальної оборони, який з початку повномасштабного вторгнення прагнув захищати країну. Працював у Херсоні та згодом потрапив до підрозділу БПЛА. НА службі працював разом з розробниками апаратів над їх удосконаленням аби ще ефективніше вражати ворожі цілі. А до війни чоловік прагнув розвивати кар’єру на підприємстві «Рудомайн». Його історією поділилися на сторінці бригади у фейсбуці.
Боєць 129-ї окремої бригади територіальної оборони на псевдо «Кот» з 16 років працює на виробництві. Спочатку був бор-майстром в кар’єрі, потім керував машиністами екскаваторів та водіями великих БілАЗів. Взяти до рук зброю чоловіка змусила широкомасштабна війна. Чоловік не мав військового досвіду, проте прагнув захищати батьківщину. Довгий час його не брали на службу.
«Зрештою працював з колегами на КЦРЗ (ремонтно-механічний завод), звідки й зібрали хлопців, з якими в місті були групою ДШВ. Через деякий час відправився працювати до Херсону з 777, де в процесі почав вивчати БПЛА», – розповів про початок військового шляху «КОТ». Хоч і важко було обрати конкретний вид діяльності зрештою військовий обрав для себе підрозділ БПЛА.
«Він у нас формувався поступово. З початку у нас не було розуміння, де ми хочемо працювати та з чим займатись взагалі: чи то ми хочемо в розвідку, чи то підривати окупантів. Дуже багато було невідомого. Саме так, поступово, вирішили для себе, що ми хочемо саме підривати чим-небудь важким та великим, бажано багато. Вийшли на хлопців виробників «Кажанів», попрохали про навчання. Там ми вже і на полігонах займались, і показували нам саперну справу. Багато чого роз’яснювали, щоб ми могли переробити для «скидів»», – поділився військовослужбовець.
На цих навчаннях, хлопці отримали базові знання. Краще за все їх, все ж, вчила практика. Кожен виліт протягом декількох місяців був новим викликом для нього і команди: то злітали програми, то дрони не повертались. Навчалися як бійці, так і виробники. Бо були в тісному контакті з захисниками та оперативно усували недоліки.
«Елементарно, перші борти, на яких ми починали працювати, були «голої версії». Крім того, супутники на землі у нас, тому коли ми на одній з позицій працювали, то радіусу роботи могло бути достатньо, а коли на іншій, то могло бути й не зовсім достатньо. Однак, ми почуваємо себе вільно, РЕБів майже відчуваємо. З часом вдосконалювались разом з розробниками, тому що ми доводимо їм про нюанси в роботі, після чого розробники вдосконалювали «пташку», наприклад знизили гучність», – розкрив деталі «Кот».
Мотивує Героя сім’я: син з дочкою та дружина. Вони спілкуються телефоном, але дуже швидко. Бо особливо часу вільного у захисника немає. Їм з командою доводиться працювати як в день, так і в ночі.
«В нас найгарніші краєвиди. Можливо поїду в Східницю відпочивати, але після того, як висплюсь» – розповів про плани на майбутнє криворіжець.
Взагалі воїн вважає, що з керуванням «пташкою» може впоратися кожен. Головне, щоб була команда, яка буде працювати як годинник, де кожен впевнений в побратимові та кожен знає свою справу. Команда, де відносини будуються на довірі. Важливо також самому думати головою та мати холоднокровний розсуд. Побачивши ціль, боротися за неї. І, звісно, навчатися – комп’ютерній справі, кібернетиці, електроніці, ці знання завжди стануть у нагоді.
Нагадаємо, що нещодавно ми розповіли історію військовослужбовця та найтитулованішого спортсмена «Ігор Нескорених» Назара Вознюка.
