Унікальний трофей та «смски на колесах» : бойові історії воїнів 60 механізованої Інгулецької бригади
Бійці 60 окремої Інгулецької механізованої бригади фактично вирвалися із резерву і тепер б’ють окупанта в найгарячіших точках нашого фронту. І майже з кожного бою повертаються із трофейною технікою, серед яких і та, якій «аналогов нєт». Їх щирі та дуже емоційні історії зібрав Сергій Лефор та опублікував на офіційній сторінці бригади у соцмережі.
60 окрема механізована Інгулецька бригада – це формування Корпусу резерву Збройних Сил України. Не дивлячись на таке підпорядкування, бійці бригади у резерві не знаходяться, а і з перших днів повномасштабної війни боронять Україну на передовій. Найбільшу свою звитягу проявили під час стрімкого контрнаступу на Херсонщині.
«Ми на дорозі колонами із БТР вишикувались і поїхали вперед. Щоб ви розуміли, прямо збоку, паралельно дорозі у нас були ****** (росіяни). Ну, ми по них б’ємо із БТРів і їдемо далі. Бо задача у нас тоді стояла чітка: прориватися вперед. Навіть якби щось нам спалили – треба було об’їхати і прориватися далі. Ну ми так і робили. Щоправда, від тієї точки, яку нам поставили ми зайшли трішки далі», - весело розповідає розвідник із позивним «Золотий». Його історію уже публікував Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Саме підрозділ «Золотого» затрофеїв на Херсонщині унікальний БПМ-97 «Вистрєл». Машину в самій росії створили лише у ста екземплярах, а в армії України вона взагалі єдина. Сталося це під час Контрнаступу на Херсонщині. Тоді воїнам вдалося стрімко проламати передній край оборони та зайти на 12 кілометрів в тил ворога. Саме на цій машині пересувалась охорона ворожого командира бригади. Після зустрічі з ЗСУ ні командира, ані охорони не залишилося, а от «Вистрєл» - залишився. І тепер працює на користь України. Відтоді ним перевезли близько 50 поранених, а водія нагородили презедентською відзнакою.
Згадує той контрнаступ і боєць за позивним «Тарса». Каже: «Найбільше запам’ятався прорив «лінії Кавуна». Це був дуже добре спланований та поетапно прорахований наступ. Зв’язку тоді не було взагалі, а замість нього були, як то кажуть, «колісні смски». Це коли водій прилітав прямо в гарячу точку і питав, що там потрібно, бо зв’язок заглушений взагалі. Там навіть була така ситуація, коли російський танк пролетів мимо нас метрів за 80, бо не знав що ми уже захопили ту позицію. Почав крутити башнею, стріляти куди бачив. А ми були уже в їх окопах. Вилізло просто чоловік вісім із РПГ і танк знешкодили».
Командир за позивним «Крокодил» пояснює мотивацію свого підрозділу: «Ми усі розуміємо та усвідомлюємо, якщо ми не зупинимо ворога – то наші домівки будуть як у Маріуполі, Бучі чи в Ірпені. І щоб цього не сталося, ми зараз тут, захищаємо свої сім’ї, своїх дітей. Наша сильна сторона – це вміння діяти в нестандартній ситуації. Ми воюємо із армією, яка, можливо, більш навчена, більш оснащена. Що б там не казали, нам доводиться воювати із досить сильним ворогом. Але як ви бачите – справляємось. Для перемоги у війні нам потрібно більше техніки. Людей ми навчимо. Люди приходить. На даний час є добровольці, досі є на 11 місяці! Ми їх з радістю приймаємо, навчаємо та передаємо свій досвід. З такими людьми ми і переможемо».
Підрозділ «Крокодила» зараз на відновлені. Воїни кажуть: «Ми тут як сім’я. Всі дивимося один за одним, допомагаємо. Бо по іншому ніяк. Наша бригада – бригада зі своїм характером. І завдяки цьому характеру, наполегливості та вмотивованості особового складу ми і здобули ті успіхи, які маємо зараз. А майбутні звитяги у нас ще попереду».
