«Хочу, щоб ми нашу Перемогу відсвяткували в Севастополі!»: військова з Криворізької бригади ТрО розповіла про допомогу нашим бійцям та непохитну віру в Перемогу
Російське вторгнення змусило багатьох українців докорінно змінити свої життя – стати на захист держави чи працювати на Перемогу в тилу. Гарним прикладом є пані Марина, котра служить у батальйоні «Арей» Криворізької бригади ТрО. До війни дівчина працювала на заводі, а потім стала волонтеркою. Після того долучилась до лав батальйону й готує смачненьке для наших хлопців. Історію дівчини опублікували на сторінці в соцмережах 7-го окремого батальйону «Арей» УДА.
До повномасштабного вторгнення пані Марина працювала дозувальником в цеху шламових систем. А коли окупанти незаконно вторглися на нашу територію й розпочали вести бойові дії, то вирішила допомагати нашим військовим. «Марися» стала волонтеркою і почала годувати бійців.
«Ліпили вареники, пекли пиріжки, чебуреки, піци, робили бутерброди, і розвозили хлопцям по блокпостах. Згодом комбінат призупинив виробництво, і я залишилась без роботи. Підійшла до голови району (він був заступником комбата) і попросилась до них в батальйон, де зараз і знаходжусь. Продовжую готувати їжу для хлопців. Тяжко, важко, але все для нашої Перемоги», – наголосила військова.
Для наших хлопців дівчина готує неабияк. Марині важливо, аби воїни були ситі й задоволені їжею, тож порадувати їх смачненьким завжди хочеться.
«Такі вареники робила моя бабуся в селі, тепер я по її рецепту роблю хлопцям. Секрет у тому, що картопля не вариться, а смажиться з цибулькою і потім вже переминається в пюре. Засмажується на шкварках все, так хлопці дуже люблять, щоб було, як вдома, все ж робиться для них», – поділилася дівчина.
Наразі «Марися» годує бійців неподалік від лінії зіткнення на Запорізькому напрямку. Найголовніше для військової – допомогти пришвидшити Перемогу й підтримати наших захисників. Для дівчини всі армійці справжні Герої, котрі щосекунди ризикують своїми життями заради свободи держави, тому вкрай важливо їх підтримувати.
«Я захоплююсь тими хлопцями, які на початку війни жили десь за кордоном, але покидали бізнес, залишили жінок, дітей і повернулись сюди, захищати Україну – «Візьміть мене, я хочу бути корисним». А ті, хто навпаки – поїхали звідси – то, на мою думку, хай вже і не повертаються! Хлопці тут гинуть, в мене племінник загинув, був снайпером… Хлопці віддають життя, за те, щоб вони поїхали із країни?», – вказала пані Марина.
На думку «Марисі» подолати окупантів нашій державі вдасться вже незабаром. Як і всім українцям, їй кортить, аби війна скінчилася й нарешті настав мир.
«Думаю, що ближче до літа ми вже зайдемо в Крим. Я так хочу! Хочу, щоб ми нашу Перемогу відсвяткували в Севастополі!», – підсумувала військова.
Нагадаємо, нещодавно опублікували й історію колишньої майстрині штукатурки, а нині захисниці з батальйону «Арей» криворізької бригади ТрО Світлани «Квітки».
