«Для перемоги важливий кожен»: бойова історія воїна Інгулецької механізованої бригади
Повномасштабна війна, яка триває уже рік, принесла багато болю, відчаю та страждань. На захист своєї країни зі зброєю в руках стали тисячі людей. У кожного із них – свій унікальний шлях. Історію одного із наших захисників, розвідника 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади під псевдонімом «Золотий» опублікував Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний.
Разом із своїм підрозділом «Золотий» пройшов через найзапекліші ділянки фронту. Спочатку обороняв, а потім звільняв від загарбників правобережжя Херсонщини. Каже, що із найперших днів війни розумів усі страждання, які принесуть росіяни Україні та нашому народу. Але і досі не може змиритися із найважчим – стражданням мирних людей та, особливо, дітей.
«Неможливо спокійно сприймати те, що маленька дитина, першокласник, вже розуміє, що таке виходи, прильоти, куди треба бігти і де ховатися. Знає, як це – недоїдати, ділити одну хлібину та пляшку води на 20 людей. Мій дід був ветераном Другої світової війни. Щось подібне він переповідав про нацистів, від яких тоді звільняли Україну. Такі ж звірства чинять тепер росіяни», - каже воїн.
Після Херсонщини «Золотий» став одним із тих, хто стримує ворожий наступ на місто-фортецю Бахмут. Там ідуть постійні бої. Навіть час спливає по-іншому. Місяць пролітає, немов хвилина. А секунда бою триває, як ціле життя. Протистоять нашим воїнам найманці із ПВК «Вагнер».
«Золотий» розповідає про своїх ворогів: «Від людського у них тільки тіло. А у всьому іншому людьми їх назвати не можна. Переважна більшість – ґвалтівники, наркомани, вбивці, яких набрали до ПВК з російських в’язниць».
Ворожі штурми на Бахмутському напрямку відбуваються майже цілодобово, тактика противника однакова на усіх ділянках – наступи малими групами. Діють вони таким чином: спочатку починають працювати мінометні розрахунки. Мінометний вогонь завжди передує штурму піхоти. Доки працюють міномети, вагнерівці повзуть до наших окопів, наближаються на таку відстань, щоб докинути гранату та заскочити в окоп. Далі вже відбувається ближній стрілецький бій. Ворог працює малими групами і штурми веде хвилями практично цілодобово. Одну хвилю знищуємо, за нею одразу просувається інша. Там просто гори їхніх трупів лежать. Вони ідуть, немов роботи. Одного вбивають, інший через нього переступає і суне далі. Про причину цього «феномену» розповіли полонені. Перед кожним наступом вагнерівців ведуть на так зване «опромінення» – вводять ін’єкцію димедролу з трамадолом. Тому вони не відчувають ні болю, ні страху.
Підрозділ «Золотого» не тільки тримає там оборону, а й переходить в контрнаступи. Один із них пройшов південніше Бахмуту, де зведений загін розвідувальних груп вибив та знищив противника на одному із мостів через канал, а на цих позиціях закріпилися наші піхотинці.
Про свої побратимів воїн каже: «Кожен, хто зараз воює, вже герой. І про вчинки, які варті найвищих нагород, можна розповідати довго. А тим, хто зараз ховається від повісток, хочу сказати одне: зберіть волю в кулак. Скажіть собі: «Я маю захистити свою країну, батьків, дітей, дім, зрештою», і йдіть до військкомату. Для перемоги важливий кожен».
