Кривий Ріг простився з відданими патріотами України – Дмитром Юферовим та Сергієм Соколовським, котрі загинули на війні з російськими загарбниками

12 листопада Кривий Ріг оплакує Героя нашого часу Дмитра Юферова. Чоловік загинув, захищаючи східні кордони України. Траурну панахиду за загиблим розпочали на Центральному кладовищі, де священнослужитель провів церемонію відспівування. Згодом труну з Дмитром опустили в землю в секторі почесних поховань. Навіки простилися з військовим прийшли його рідні, близькі, друзі та бойові побратими. 

Дмитро Юферов став на захист Батьківщини з першого дня повномасштабного вторгнення російських загарбників на територію України, до цього брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Мав інвалідність через травму, що отримав в 2015 році при виконанні бойових завдань. З лютого боровся за незалежність України в складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Мав звання сержанта. Але російсько-українська війна забрала життя 58-річного захисника, загинув він 31 жовтня внаслідок вибухової травми в місті Соледар, що на Донеччині. Дмитро Юферов уродженець Кривого Рогу, тут він й знайшов вічний спочинок. Не дочекалися Дмитра з війни сестра, племінники та дочка.

Також провели в останню путь і 23-річного Сергія Соколовського. Жалобну панахиду за військовим розпочали в Інгулецькому районі біля будинку загиблого, де раніше він проживав. Труна вкрита українським прапором стояла посеред двору, біля котрої зібралися кілька сотень людей, аби провести в останню путь свого сина, друга, учня, бойового побратима або просто знайомого. Люди віддали шану молодому захиснику та вишикувались у живий коридор, аби віддати парубку останню земну шану, коли труну з військовим несли до машини. Доставили тіло Сергія на цвинтар селища Широка Дача, де він знайшов свій вічний спочинок. Поховали криворіжця під українським стягом на Алеї Слави. 

«Тіло можливо вбити, душа ж являється безсмертною. І ось сьогодні ми зібралися тут, аби провести в останню дорогу нашого Героя, нашого воїна – Сергія. Наші воїни свідомо йдуть на захист своєї Батьківщини, сім’ї, свого села, міста, країни. Вони йдуть свідомо захищати кожного з нас. Хіба це не найбільший прояв любові? То і є любов до ближнього. Бо заради нас він віддав своє життя. Ми повинні пам’ятати його подвиг!», - зазначив священник Іван Батіг.

«Я Сергія знаю з дитинства, ми з однієї школи, сиділи за однією партою. Весь час дуже добре товаришували. Така втрата для мене є дуже сильним стресом. Він був дуже життєрадісною людиною. Ми домовлялися прийти до один одного на весілля, але не вийшло», - зазначив друг загиблого Олександр Пухальський. 

Сергій Соколовський завжди прагнув захищати рідну землю, тому у липні цього року пішов на фронт. Служив в десантно-штурмових військах Збройних Сил України, у складі 81-ї аеромобільної бригади. Війна забрала життя 23-річного Сергія. Загинув він під час артобстрілу на околицях населеного пункту Білогорівка, що на Луганщині. Сергій є випускником криворізької школи №102, до війни працював у кар’єрі ІнГЗК. Чоловічу турботу втратила назавжди матір та кохана дівчина загиблого, яка так і не стане з ним на весільний рушник. 

Завжди будемо пам’ятати відвагу та подвиги наших військових! Вічна пам’ять Героям!