Вони були безстрашними воїнами та любили свою країну: відкрили меморіальні дошки чотирьом криворіжцям - Антону Колчаєву, Олександрові Плужнику, Євгенію Кузьменкові та Олександрові Вдовіченку

Антон Колчаєв зростав у багатодітній родині, мав чотирьох братів. У 2004 році закінчив Тернівський технікум Криворізького технічного університету за спеціальністю «Експлуатація та ремонт підйомно- транспортних, будівельних і дорожніх машин і обладнання» і здобув кваліфікацію техніка-механіка, а потім пройшов  строкову службу. Після демобілізації він працював апаратником приготування емульсій у «Кривбасвибухпромі», слюсарем ремонтником на «ЦГЗК» та «ПІВНГЗК».

У 2012 році заочно закінчив КНУ за спеціальністю «Гірничі машини та комплекси» та здобув кваліфікацію гірничого інженера-механіка. 

Вже у 2016 році чоловік повернувся до війська. У складі 54-ої окремої механізованої бригади брав участь у АТО до 2019 року. У 2018 році став учасником багатонаціональних командно-штабних і польових навчань «RAPID TRIDENT - 2018», які проводилися в міжнародному центрі миротворчості та безпеки (IPSC) м. Яворів Україна.

Герой вів активний спосіб життя і захоплювався боксом.  25 лютого 2022 року добровольцем пішов захищати нашу країну. 

 «Звичайно з боєвим настроєм, тому що Антон був така людина, він завжди вірив, завжди захищав, він був готовий до цього. Він завжди вважав, що він повинен  захищати, що це його держава. Був впевнений, що ми переможемо, але на жаль, війна забирає життя. Сподіваємось, що ці життя будуть не марними, тому, що ми відвоюємо нашу незалежність. Антон дуже в це вірив і ми в це також віримо», - розповіла про погляди захисника його колишня дружина Олена Махінова. 

9 жовтня 2022 року воїн загинув під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Трифонівка Херсонської області.

Розповів більше про брата і його любов до батьківщини Артем Колчаєв: «Ішли ми в бій. Присіли на землю передохнути. І в мене стрічка була, жовто-блакитна , прив'язана до руки і вона лягла на землю. І братик тоді йшов, зняв картуза, поклав під стрічку і каже, ніколи, ніколи прапор України не має бути на землі. Взагалі він був хоробрим і безстрашним воїном, який завжди йшов вперед і своїм власним прикладом показував, як треба йти і що треба робити з ворогом. За нього не треба мститися, бо він при житті за себе помстився, забравши дуже-дуже багато ворогів. Давайте будемо його, їх, усіх цих хлопців, пам'ятати і не забувати їхній подвиг».

За службу криворіжець отримав низку нагород:

- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016 р.)
- Медаль «За військову службу Україні» (2017 р.)
- Знак народної пошани орден «За мужність і відвагу» (2018 р.);
- Нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно).

Олександр Плужник після школи закінчив Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей і здобув професію прохідник, машиніст електровоза; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування.

3 8-го липня 2015-го по 20 жовтня 2016-й боронив Україну у зоні АТО. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення досвідченого воїна знову покликали на службу. 

8 грудня 2023 року загинув в районі населеного пункту Сокіл, Покровського району Донецької області. За проявлені мужність і героїзм його нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно).

 Олександр Вдовіченко теж закінчив КПГТЛ, але за спеціальністю монтер колії. Заочно навчався в Індустріальному технікумі Криворізького технічного університету, працював за фахом - машиністом тепловоза та монтером колії на «КЗРК», «ПІВНГЗК», «ЦГЗК».

26 липня 2023 року його призвали на військову службу до ЗСУ. Військовий шлях Героя обірвався в результаті мінометного обстрілу в районі населеного пункту Новопрокопівка на Запоріжжі 9 жовтня 2023 року.

Воїна посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.

Євгеній Кузьменко здобув фах тракториста-машиніста, зварювальника, слюсаря-ремонтника у професійно-технічному училищі №86. Потім працював газо-зварювальником на дробильній фабриці N3 «ПІВНГЗК», «Літпром Кривбас», «Кривбасбудпром» та електрослюсарем на шахті «Тернівська».

7 березня 2022 року Євгеній добровільно приєднався до Збройних Сил України.
«Він зібрався зранку і пішов», - так загадав його син Михайло. Він також розповів, що за натурою його батько був творчою людиною, музикантом.

10 грудня 2023 року військовослужбовець поліг в районі населеного пункту Орлянка, Куп'янського району на Харківщині. За гідну службу Євгеній був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно) і відзнакою начальника районної військової адміністрації, нагрудним знаком «За захист Криворізького району». 

 «Сьогодні для нас такий важкий день. Ми відкриваємо пам'ятні дошки нашим учням, нашим героям. Учням, які колись хотів до нашого закладу, які брали участь у різних заходах, які були дуже активними. Учнів різних років випуску, різних за віком. Але коли до нашої держави прийшла страшна війна, наші хлопці стали на захист нашої держави, на захист нашої незалежності. Ціною свого життя вони вибороли для нас спокій, вони вибороли для нас змогу навчатися, жити спокійно. Низький уклін вам, дорогі наші учні, герої. Легких вам хмаринок, ми завжди будемо пам'ятати про ваш героїзм, про ваш патріотизм. Ви будете прикладом для наших учнів назавжди», - ледве стримуючи сльози поділилася думками директорка гімназії Олена Гуліцька.

Нагадаємо, що вчора криворіжці провели у вічність воїна Володимира Мукоїду.