«Пам'ять про нього будуть гідно нести, передавати через покоління і про нього не забудуть»: криворіжцю Ігорю Возіву встановили пам’ятний знак на стіні рідної школи
Ігор Возів мав покликання допомагати людям, він був лікарем у мирному житті, а у військовий час став рятувати життя на фронті. Його світлу пам'ять та військові подвиги пам’ятатимуть довгі роки, адже історія чоловіка залишиться закарбованою на пам’ятній дошці, яку 29 травня урочисто відкрили у Криворізькій гімназії №15.
Ігор зростав позитивною, відкритою дитиною. Мав багато товаришів у школі і міг порозумітися з будь-ким. Останні два роки перед випуском у закладі об'єднали 2 класи й Ігор легко влився у новий колектив. Спогадами про нього поділилася однокласниця Катерина: «Він був дійсно дуже світлою, завжди усміхнений, завжди готовий прийти на допомогу. З ним дуже легко було знайти спільну мову, з ним дуже легко було товаришувати, і він щирий, чуйний, завжди приходить на допомогу. Попри всю ось цю, він добряк, але у нього був такий, дійсно, стержень чоловічий. Він був впевнений, у нього були свої цілі, свої мрії, можна було покластися, відповідальний. Тепер виходить, що він герой сучасності, дуже шкода. Але я думаю, що єдине, що трошки тішить, знаючи нашу школу і її традиції, я впевнена, що пам'ять про нього будуть гідно нести, передавати через покоління і про нього не забудуть».
Хлопця дуже добре знали усі вчителі, адже був період, коли він навчався вдома, через стан здоров'я, а вони відвідували його.
«Він дуже любив якісь шуточки в класі зробити, щоб всім потім було дуже смішно. Кмітливий, дуже кмітливий хлопець, і такі завжди очі усмішливі, добрі такі в нього. Молодець, русявий, високий, красунець. Дуже жалко, біда просто. Він – герой. Для мене він, звичайно, учень. Я його так і буду завжди пам'ятати. Я думаю, що всі вчителя нашої школи, всі однокласники, які прийдуть сюди, всі будуть його пам'ятати. Світла пам'ять герою», - розповіла класна керівниця полеглого захисника Лідія Баранова.
Чоловік працював сімейним лікарем, але не міг залишатися осторонь, коли на фронті гинули люди, тож став добровольцем. Не перелічити скільки людей йому вдалося врятувати. І своє життя він втратив допомагаючи пораненому. Трагедія сталася 2 лютого 2024 року поблизу Авдіївки. Захиснику назавжди залишилося 26 років.
Проте пам'ять про його внесок у спільну справу нашої майбутньої Перемоги не зникне, її передаватимуть іншим. А з меморіальної дошки на малечу і підлітків дивитиметься усміхнений і навічно молодий воїн.
Раніше ми писали, що на Херсонщині поліг криворізький захисник Микола Кишкарьов.
.jpg)
.jpg)
Ігор зростав позитивною, відкритою дитиною. Мав багато товаришів у школі і міг порозумітися з будь-ким. Останні два роки перед випуском у закладі об'єднали 2 класи й Ігор легко влився у новий колектив. Спогадами про нього поділилася однокласниця Катерина: «Він був дійсно дуже світлою, завжди усміхнений, завжди готовий прийти на допомогу. З ним дуже легко було знайти спільну мову, з ним дуже легко було товаришувати, і він щирий, чуйний, завжди приходить на допомогу. Попри всю ось цю, він добряк, але у нього був такий, дійсно, стержень чоловічий. Він був впевнений, у нього були свої цілі, свої мрії, можна було покластися, відповідальний. Тепер виходить, що він герой сучасності, дуже шкода. Але я думаю, що єдине, що трошки тішить, знаючи нашу школу і її традиції, я впевнена, що пам'ять про нього будуть гідно нести, передавати через покоління і про нього не забудуть».
Хлопця дуже добре знали усі вчителі, адже був період, коли він навчався вдома, через стан здоров'я, а вони відвідували його.
«Він дуже любив якісь шуточки в класі зробити, щоб всім потім було дуже смішно. Кмітливий, дуже кмітливий хлопець, і такі завжди очі усмішливі, добрі такі в нього. Молодець, русявий, високий, красунець. Дуже жалко, біда просто. Він – герой. Для мене він, звичайно, учень. Я його так і буду завжди пам'ятати. Я думаю, що всі вчителя нашої школи, всі однокласники, які прийдуть сюди, всі будуть його пам'ятати. Світла пам'ять герою», - розповіла класна керівниця полеглого захисника Лідія Баранова.
Чоловік працював сімейним лікарем, але не міг залишатися осторонь, коли на фронті гинули люди, тож став добровольцем. Не перелічити скільки людей йому вдалося врятувати. І своє життя він втратив допомагаючи пораненому. Трагедія сталася 2 лютого 2024 року поблизу Авдіївки. Захиснику назавжди залишилося 26 років.
Проте пам'ять про його внесок у спільну справу нашої майбутньої Перемоги не зникне, її передаватимуть іншим. А з меморіальної дошки на малечу і підлітків дивитиметься усміхнений і навічно молодий воїн.
Раніше ми писали, що на Херсонщині поліг криворізький захисник Микола Кишкарьов.
