Був постійно з усмішкою, сопілкою чи гітарою: криворіжці провели у вічність відважного воїна Миколу Оранського

Микола зростав на очах сусідів, його любили. В першу чергу згадували, наскільки він був доброю людиною, музично обдарованою. При згадці про вечірні «концерти» під вікнами виникала посмішка.  Також хлопець любив державу. 

«Це було у 14 році, коли зелені чоловічки почали вторгнення до Криму. Я іду з магазину, дивлюся – над будинком прапор висить синьо-жовтий. Питаю - «А хто це нам таке вчудив?» – кажуть Коля Оранський. Я питаю його бабусю Наташу, а тут Коля виходить і каже «Так тьотя Надю – це щоб знали, що тут українці живуть». А так, коли, що не попрошу: «Коля збігай хліба купи» – без проблем, невідмовний був, дуже хороший хлопець», – розповіла сі судка Надія Лучко. 

Одразу, коли Микола прийшов у військо став оператором безпілотника. Усім запам’ятався постійним позитивом і легкою вдачею. «Пішла частина душі нашої роти, «Каштанчик»… Це був воїн, який дійсно багато робити зробив», – зазначив побратим Героя на псевдо «Кіт». Востаннє хлопці бачилися у грудні, а телефоном спілкувалися на початку березня.  
Незадовго до трагічних подій воїн був у відпустці. 

«Микола завжди посміхався. Цей чувак завжди був у настрої. Він приїжджав до Києва у відпустку. Одружився і обїхав усіх своїх друзів. Казав, що за відпустку катнув 3 тис км. Навіть встиг з'їздити в Карпати. Ми з ним попрощались гарно», – розповів Олексій Нікулін, відеограф «Громадського», колега загиблого Героя. Вони працювали разом з 2019 року. 

Прощалися з Героєм 1 квітня на кладовищі «Всебратське». Рідні віддали данину його захопленню музикою, та проводжали у вічність під звуки духових інструментів. Миколу Оранського посмертно відзначили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. 

Редакція «Першого Міського» розділяє біль втрати з близькими нашого колишнього колеги та  вклоняється захиснику за подвиги. Герої не вмирають!

Детальніше дізнатися історію Миколи можна у нашому матеріалі.