Пам’ятайте, якою ціною виборюється свобода: у Кривому Розі відкрили меморіали полеглим воїнам Григорію Косяку та Василеві Печеніну
Коли ворог підступно і стрімко почав роздирати Україну майже з усіх боків, наші Герої змінили цивільний одяг на військову форму. Аби битися за свої родини, захищати найменших і найстарших. Родючий український чорнозем, будинок, у який було вкладено стільки праці та мрій. Але ціна війни висока – життя… Сьогодні у Кривому Розі з’явилися пам’ятні меморіали загиблим оборонцям Григорію Косяку та Василеві Печеніну.
Григорій Косяк родом з Миколаївської області. Після здобуття базової освіти у місцевій школі він примножив свої знання у Центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів №1 у Кривому Розі. Саме тут Григорію відкрили меморіальну дошку. За мирного життя був електрозварювальником ручної зварки 4-го розряду.
«Завжди приходив на допомогу, коли треба. Жартував. У нього не бувало поганого настрою. На роботі він цього не показував. Ні з ким не конфліктував», - зазначає Єгор, колега Григорія.
Григорій Косяк проходив службу при військовій частині А7402, мав посаду стрільця-снайпера. Загинув 30 вересня 2023 року на Донеччині через артилерійський обстріл з боку окупантів. У нього залишилися батьки, менша сестра, племінник, дружина, маленький синочок. Нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня посмертно.
«Був у Харківській області спочатку. Потім у Сумській області та на Донбасі. Ми познайомилися, коли мені було 17 років. Зустрічалися. Ми одружилися, коли мені було 28, а йому 29. В 30 років доля подарувала синочка. Він завжди переживав за нас, хотів, аби ми були в мирі. Добровільно пішов на захист», - каже дружина Григорія Вероніка.
Молодший сержант (посмертно сержант) в/ч 3036 НГУ Василь Печенін за мирної сторінки життя мав звання майстра спорту з самбо та кандидата в майстри спорту з дзюдо. Його пам'ять сьогодні увічнили у криворізькій гімназії №57. Вища освіта захисника – «економіка та підприємство». Василь Печенін встиг пропрацювати менеджером. За плечима містянин мав досвід строкової служби. Під час повномасштабки долучився до лав війська добровільно. Бив окупанта до останнього подиху. Серце Василя Печеніна перестало битися 28 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Кремінна, що у Луганській області. Він був командиром групи. Василя Печеніна посмертно нагороджено нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
«Я знаю, що кожен з вас пам'ятає його завжди позитивним. Готовим прийти на допомогу. У нього була найщиріша і найхаризматичніша усмішка. Я хотіла б, аби у пам’яті кожного з вас, у серцях, він залишився саме таким», - зазначила дружина Василя, пані Галина.
Вічна пам'ять захисникам! Вклоняємося за подвиги!
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Кривий Ріг попрощався з мужнім воїном Олександром Фроловим.
