Вгору
    Онлайн трансляція
    Програма передач

    Останні відео

    Назад до програми передач

    Попередні випуски

    Результати пошуку

    Мріяв, щоб у нього народилася донечка: у криворізькій гімназії №85 відкрили меморіальну дошку полеглому солдату Олегу Мельнику

    5 Жовтня 2023, 16:00 Поділитися

    Найвища нагорода для вцілілих – життя. А для полеглих – пам'ять. У Кривому Розі на фасаді гімназії №85 відкрили меморіальну дошку на честь солдата військової частини А 4119 Збройних сил України Олега Мельника. Він загинув у боях за Україну 30 грудня 2022 року.

    Мріяв, щоб у нього народилася донечка: у криворізькій гімназії №85 відкрили меморіальну дошку полеглому солдату Олегу Мельнику

    Герой ріс і вчився у стінах навчального закладу з 1993 по 2003 рік. До повномасштабного вторгнення окупантів мав досвід служби у льотних військах. Працював у торговій компанії і піклувався про свою матусю. Між ними був дуже тісний зв'язок, який не описати звичайними словами. Піти на фронт Олег вирішив 13 травня, минулоріч. 

    9 серпня  час штурму населеного пункту Байрак, що у Балаклійському районі Харківщини, особисто знешкодив кулеметний розрахунок рашистів. У цей же час отримав поранення, але не полишив ведення протистояння. Сам собі надав допомогу. Тільки після прямого наказу командира Олег Мельник зголосився на евакуацію до медичних фахівців. Вже 30 грудня захисник перебував в районі населеного пункту Червонопопівка Луганської області. Там особисто виявив ДРГ та відкрив вогонь. Загарбники почали відступати, але з підступністю і злістю через неможливість захопити позиції України. Ворог почав вал з гранатометів. Так Олег дістав ще одне поранення. Але вже смертельне. 

    «Він у мене був дуже добрий. Завжди за мене хвилювався. Він не чекав повістки. Пішов сам. Я одна, він у мене один. Мені наче вирвали серце. 4 місяці забрало ДНК, 5 місяців, як поховала. Всього 9. Уявіть, через що я пройшла. Йому назавжди 36. Він встиг знайти свою другу половину. Всі хотіли собі хлопчиків, а він так мріяв про дівчинку», - говорить мама, пані Наталія. 

    Олег Мельник посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

    «Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може помʼякшити гіркоту втрат - наша памʼять, яка робить імена воїнів, що поклали свої життя на вівтар незалежної та соборної України, безсмертними», - прокоментувала голова Центрально-Міської районної у місті ради Катерина Мурашова. 

    Вічна пам'ять військовому. Низькій уклін матері. Розділяємо скорботу, шануємо. 

    Нагадаємо, раніше у Кривому Розі останньою дорогою провели 47-річного військового Геннадія Скрипкіна.

    Герой ріс і вчився у стінах навчального закладу з 1993 по 2003 рік. До повномасштабного вторгнення окупантів мав досвід служби у льотних військах. Працював у торговій компанії і піклувався про свою матусю. Між ними був дуже тісний зв'язок, який не описати звичайними словами. Піти на фронт Олег вирішив 13 травня, минулоріч. 

    9 серпня  час штурму населеного пункту Байрак, що у Балаклійському районі Харківщини, особисто знешкодив кулеметний розрахунок рашистів. У цей же час отримав поранення, але не полишив ведення протистояння. Сам собі надав допомогу. Тільки після прямого наказу командира Олег Мельник зголосився на евакуацію до медичних фахівців. Вже 30 грудня захисник перебував в районі населеного пункту Червонопопівка Луганської області. Там особисто виявив ДРГ та відкрив вогонь. Загарбники почали відступати, але з підступністю і злістю через неможливість захопити позиції України. Ворог почав вал з гранатометів. Так Олег дістав ще одне поранення. Але вже смертельне. 

    «Він у мене був дуже добрий. Завжди за мене хвилювався. Він не чекав повістки. Пішов сам. Я одна, він у мене один. Мені наче вирвали серце. 4 місяці забрало ДНК, 5 місяців, як поховала. Всього 9. Уявіть, через що я пройшла. Йому назавжди 36. Він встиг знайти свою другу половину. Всі хотіли собі хлопчиків, а він так мріяв про дівчинку», - говорить мама, пані Наталія. 

    Олег Мельник посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

    «Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може помʼякшити гіркоту втрат - наша памʼять, яка робить імена воїнів, що поклали свої життя на вівтар незалежної та соборної України, безсмертними», - прокоментувала голова Центрально-Міської районної у місті ради Катерина Мурашова. 

    Вічна пам'ять військовому. Низькій уклін матері. Розділяємо скорботу, шануємо. 

    Нагадаємо, раніше у Кривому Розі останньою дорогою провели 47-річного військового Геннадія Скрипкіна.

    Теги
    • #кривий ріг
    • #пам'ять
    • #захисник