«Мій тато зараз на небі, пишається мною. І ще дужче пишатиметься, адже я виросту і піду в армію»: у Кривому Розі рідні та побратими попрощалися з оборонцем Максимом Лозко
Найстрашніше у часи війни – втрачати близьких. Це діра з розміром у всесвіт, яка болітиме всі роки життя. У Кривому Розі рідні та побратими провели у засвіти 32-річного Максима Лозко на псевдо «Матрос».
Максим родом з Трудолюбівки Бериславського району Херсонської області. Переїхав у свій час до Кривого Рогу. Служив у 129-тій бригаді, батальйоні «Арей». Мав досвід строкової служби у нашому морфлоті. Сім’я зазначає, що він по життю був життєрадісним, товариським, завжди всім допомагав. Душа та лідер колективу, якого всі поважали та любили.
«Мобілізувався минулого року. У боях пробув півтора роки. Брав участь у визволенні Херсонщини, бився у Запорізькій області. Останній час був на Донеччині. Залишилася жінка та 2 дітей», - каже батько Героя Василь Степанович.
«Матрос» постійно йшов першим у бій. Яка б не була важка ситуація, завжди тримався веселим.
«Тато зараз на небі, пишається мною. Коли я виросту, я буду воювати. Тато буде мною пишатися. Дуже сильно», - зі сльозами на очах промовив один із синів оборонця.
26 грудня Максим Лозко мав би відсвяткувати своє 33-річчя. Не судилося…
«Він переймався за своїх побратимів завжди. Його останній бій між Старомайорським та Урожайним. Ми штурмували посадку, закріпилися та тримали. Приліт уламку у голову. Його видалили. Він ще боровся за своє життя. Був у комі кілька днів. І помер», - розповів брат по зброї.
Вклоняємося, цінуємо подвиги, навіки пам’ятатимемо!
Нагадаємо, раніше Кривий Ріг попрощався розвідником Максимом Дзензурою.
