Піднімаємо мотивацію учнів та покращуємо ефективність навчання: модель похвали «5 кроків»

Типи мотивації

Під мотивацією мається на увазі комплекс певних процесів, які підштовхують учнів до дії. Прийнято ділити її на зовнішню і внутрішню.

Перша - будується на процесах пробудження активності школярів стимулами або ж обставинами. Яскравий приклад – раптове дистанційне навчання та недосконалість його програми. Це стало мотивацією для багатьох батьків та самих учнів, особливо випускних класів, шукати способи підвищення ефективності занять. Найбільш дієвим способом є додаткове навчання з репетиторами, з якими теж, до речі, співпрацюють здебільшого онлайн.

Внутрішня мотивація будується на прагненні виконати якусь діяльність задля неї самої. У випадку з навчанням – це бажання отримати нові знання, відчути задоволення від набутих навичок, високих оцінок за діагностичні роботи.

Ще мотивацію ділять на позитивну та негативну. Позитивна формується на принципі «до чогось» - бажання отримати від вчителя похвалу чи якусь нагороду. У випадку з негативною працює інший принцип – «від чогось». Тобто, це бажання уникнути неприємностей чи покарань. Ці різновиди мотивації певним чином врівноважують самі себе. Проте аби спонукати дитину до навчання, краще вдаватися до позитивної – стимуляція прагнення досягти мети. Ефект від неї є більш перспективним та тривалим, ніж від покарань чи навіть конкуренції.

Також загальновизначено, що для того, аби покращити результати навчання, треба стимулювати внутрішню мотивацію учнів, яка базується на особистому задоволенні та інтересі. Проте, щоб «розпалити вогонь» треба правильно підібрати інструменти. Загалом, аби пробудити жагу до навчання, треба застосувати комплексну дію та вплинути на всі компоненті мотивації:

• стимули зовнішнього походження;
• мотиви внутрішнього характеру;
• емоції учня;
• дії;
• переконання.

Зробити це непросто, оскільки потрібен систематичний підхід. Одним з найбільш дієвих для пробудження мотивації існує модель похвали, яка складається з 5 кроків. Освоїти її може кожен вчитель.

Особливості 5-крокової моделі похвали

Щоб побудувати її в класі і тим самим спонукати учнів до навчання і пробудити в них цікавість до процесу отримання знань, потрібен поступовий підхід. Він включає наступні стадії:

Починаємо взаємодію з позитиву. Діяти треба делікатно і не варто перегинати палицю, вживаючи досить сильні слова, як «неймовірно», «чудово», «ти великий молодець». Замість цього краще використати більш стримані варіанти похвали: «добре виконав/ла роботу», «гарний малюнок» тощо.

Даємо об’єктивну оцінку виконаній роботі. Тут важливо детально передати суть, використовуючи факти «Робота написана без помилок», «Ти наполегливо працюєш, це видно» та ін.

Уточнення докладених зусиль, витраченого часу. Цей крок допоможе донести учню, що його зусилля помічені. А донести той факт, що вони не марні можна знову ж таки через об’єктивну оцінку з підкресленими фактами, типу: «Я бачу, що ти зрозумів/добре опрацював матеріал» тощо.

Планування подальшого процесу взаємодії. Це важливо для того, аби успіх та зацікавленість навчанням стали довготривалими. Досягти мети можна за рахунок наступних звернень: «Довчи всі правила з цієї теми», «Продовжуй в тому ж дусі».

Завершення на позитивній ноті. Такий крок допоможе закріпити досягнутий ефект: «Я впевнена, що ти дійсно навчився виконувати це» чи «Ти доцільно та вдало вмієш підбирати кольори» тощо.

Слід зазначити, що у кожного учня є певний тип мотивації. Проте на 99% успішність в навчанні залежить від того, які взаємовідносини побудовані між школярами та вчителями. Перш за все стосунки мають бути побудовані на щирій зацікавленості педагога особистістю і позашкільним життям учнів. Тож крім навчання треба проявляти до дітей інтерес, цікавитися їх вподобаннями и досягненнями. Надалі ця інформація допоможе в побудові 5-крокової моделі похвали, через що вона швидше спрацює відносно кожного учня і тим самим підвищиться успішність школярів, їх вмотивованість в навчанні.