Піхотинець, розвідник, штурмовик: у Кривому Розі простилися з Богданом Печенюком
У Кривому Розі останнє місце спочинку знайшов заступник командира взводу Богдан Печенюк. Чоловік пройшов не одну війну, проте відійшов у вічність на околицях Бахмута. За своє життя змінив багато професій: пройшов шлях від автослюсаря до заступника начальника дільниці на шахті, працював в Управлінні внутрішніх справ, тренував спецпризначенців. У полеглого захисника залишилася дружина та донька.
Богдан Печенюк за своє життя ким тільки не працював від автослюсаря до заступника начальника дільниці та інструктора у військкоматі. Крім цивільного досвіду мав багатий військовий – відслужив строкову службу, брав участь у військовому конфлікті у Нагірному Карабасі.
З таким великим багажем чоловік у пішов захищати країну. Приєднався до 92-ї окремої механізованої бригади ім. Івана Сірка. Разом з побратимами розпочав свій шлях як піхотинець, боронячи і звільняючи Харківщину. Потім загін перекинули на Сватівський напрямок. Хлопці під керівництвом Богдана і розвідку здійснювали, і штурмовиками стали після спеціальних навчань. Та врешті опинилися на околицях Кліщіївки, де досвідчений військовий виконав своє останнє бойове завдання.
«Серйозний, видно, що людина підготовлена. Я одразу зрозумів, що багато у нього навчуся. Дійсно професіонал, герой, людина з великої літери», – згадував побратим загиблого на псевдо «Ангел». Вони познайомилися на комплектуванні та пройшли довгий військовий шлях разом.
«Це була людина слова. Людина котра ніколи не підводила, завжди приходила на допомогу та підставляла плече. Чоловік для якого сім’я завжди була на першому місці. Сьогодні Кривий Ріг втратив справжнього криворіжця», – таким запам’ятав полеглого друг дитинства.
27 липня під час штурму ворожих позицій біля Кліщіївки наші захисники потрапили під щільний артобстріл. Саме тоді Богдан Валентинович отримав поранення не сумісні з життям. Люблячого чоловіка втратила дружина, без батька залишилася донька.