Пішов на війну без вагань: у Кривому Розі попрощалися із загиблим штурмовиком Андрієм Палієм

У мирному житті він віддавав своє серце родині та гірничій справі. Був начальником дробильно-сортувальної фабрики шахти імені Фрунзе. Колишній колега Броніслав згадує, що Андрій нікому не відмовляв у допомозі. 

«Надійний хлопець, завжди приходив на допомогу в плані виробництва. Безвідмовний. Веселий. Жарти у нього були завжди цікаві. Завжди був з колективом, душа компанії», - каже чоловік. 

Андрій Палій мав звання молодшого сержанта. До захисту територіальної цілісності рідної країни долучився у березні минулого року. Рідні його відмовляли. Але він твердо вирішив воювати. Казав: «Я поїду та буду там». Андрій виконував бойові завдання у найгарячіших точках Донбасу. 

«В бою був один із кращих. Це людина, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації. Не кожен міг зробити те, що міг зробити він», - зазначив побратим з позивним Калина. 

Для сім’ї Андрій був чудо-людиною, яку всі любили і цінували.

«Я як народжувала, до мене приїхав чоловік, ніхто ще не знав про те, що я народжую. А йому зателефонували з роботи його, бо вони разом працювали. Нікого не було, навіть батьків. Тільки чоловік, я і Андрій сидів. Щойно про це дізнався, одразу ж приїхав. Пропонував допомогу, підтримував нас. Ми його ніколи не забудемо. Це таке горе», - поділилася племінниця Олена. 

У воїна залишилися дружина та двоє синів. Його життя 27 липня обірвав російський мінометний обстріл поблизу села Кліщіївка. Поховають військового у Новогригорівці на Кіровоградщині. 

Вічна пам'ять Герою!