Навіки 24: у Кривому Розі провели в останню путь штурмовика Владислава Козлова
Криворіжці попрощалися з відважним захисником Владиславом Козловим. Хлопець загинув неподалік від Бердянська, йому було лише 24 роки. На початку повномасштабного вторгнення він пішов боронити Батьківщину від загарбників. У мирному житті працював помічником машиніста тепловоза на виробництві. Не дочекалися його повернення мати та батько.
Хороброго військового Владислава Козлова колеги і рідні запам’ятали, як відповідальну людину, щиру, завжди готову прийти на допомогу друзям. У 2018 році він розпочав свій кар’єрний шлях у «АрселорМіттал Кривий Ріг» упорядником, згодом став помічником машиніста тепловоза.
З початку повномасштабного вторгнення хлопець пішов боронити Україну. Служив у 23 бригаді 2 механізованого батальйону, був штурмовиком.
У розмовах з друзями Влад казав, що у нього все добре, але хочеться побачити рідних. Хлопець мріяв і про власну родину, хотів дітей, але не судилося.
А за три дні до трагічних подій дзвонив батькам. «Просто сказав матері, що її дуже любить, а потім зв’язку з ним вже не було. Це його останні слова. Ми відчували, що щось не те. Мати хвилювалася, я намагався підбадьорити, розумів, що йому дуже важко», – розповів батько загиблого.
19 липня на околицях селища Приютне біля Бердянська життя молодого воїна обірвав артилерійський снаряд.
«Я коли дізнався цю новину, чесно, в мене навіть сльози покотилися», – поділився Олександр, друг дитинства полеглого воїна.
Єдиного сина відібрали російські війська у батьків.
Редакція «Першого міського» висловлює співчуття родині загиблого. Вічна пам'ять!
А за три дні до трагічних подій дзвонив батькам. «Просто сказав матері, що її дуже любить, а потім зв’язку з ним вже не було. Це його останні слова. Ми відчували, що щось не те. Мати хвилювалася, я намагався підбадьорити, розумів, що йому дуже важко», – розповів батько загиблого. 19 липня на околицях селища Приютне біля Бердянська життя молодого воїна обірвав артилерійський снаряд.
«Я коли дізнався цю новину, чесно, в мене навіть сльози покотилися», – поділився Олександр, друг дитинства полеглого воїна. Єдиного сина відібрали російські війська у батьків. Редакція «Першого міського» висловлює співчуття родині загиблого. Вічна пам'ять!
