Офіцер, захисник, людина: сотні криворіжців прийшли проститися із загиблим воїном, колишнім заступником командира полку патрульної поліції Романом Рибалкою
24 червня Кривий Ріг у скорботі. Цього дня місто прощалося із Романом Рибалкою. Чоловік був одним із тих, хто в 2016 році створював нову поліцію в нашому місті. Обіймав посаду заступника командира полку. Саме він організовував забезпечення режиму військового стану та роботу патрульних попри обстріли та блекаути. У квітні – вийшов на заслужену пенсію, але не зміг залишатися осторонь та став до лав штурмової бригади. Брав участь у боях на Запоріжжі де 21 червня і загинув.
Роман Рибалко одразу після школи своє життя присвятив захисту Батьківщини, підтриманню в ній порядку та справедливості. Навчався цьому в Криворізькому військовому училищі. В одній роті із ним проходив підготовку його добрий товариш Дмитро, який згадує: «Він був гарним другом, гарним офіцером. Разом навчалися, закінчили училище у 1993 році. Було багато всього, але на нього завжди можна було покластися, він завжди міг прийти на допомогу. Дуже прикро, що такі люди йдуть».
Після закінчення училища Роман розпочав свою службу Батьківщині в лавах Нацгвардії – військовій частині 3011. А продовжив у лавах МВС. Розпочинаючи рядовим поліцейським, завдяки своїй самовідданості, працьовитості та ставленню до колег зміг дослужитись до звання підполковника. Брав участь у Антитерористичній операції на сході України. Повернувшись, взявся за надзвичайно складне завдання. Саме Роман Рибалко був одним із тих, хто в 2016 році запускав повністю оновлену поліцію у Кривому Розі.
Тоді офіцер очолював відділ розшуку і дізнання, надав підтримку та передав свій чималий досвід новому поколінню патрульних. Повномасштабне вторгнення застало Романа у званні заступника командира полку патрульної поліції Кривого Рогу. Саме він долучався до забезпечення порядку у нашому місті під час режиму військового стану. Він організовував роботу патрульних, незважаючи на обстріли та блекаути.
У квітні Роман вийшов на пенсію. Честь офіцера перед Батьківщиною, якій він давав присягу, не дозволила йому залишатися вдома. Чоловік повернувся туди, звідки починав – вступивши до «Гвардії наступу», штурмової бригади «Карадаг». Як розповідає тітка загиблого Людмила: «Він сказав дружині: «Ніночка, я не можу бути вдома. Там мої хлопці, там мої орлята, як я їх покину?». Як вона його не просила, він казав: «А якщо не я, то хто?».
Пройшовши підготовку у своєму новому підрозділі, Роман боронив країну на Запорізькому напрямку, де якраз почалися наступальні дії наших військ. У ніч на 21 червня окупанти почали обстріл позицій. Один із снарядів потрапив у бліндаж, в якому саме був криворіжець, назавжди зупинивши серце Романа.
24 червня прощання із воїном та офіцером пройшло у Спасо-Преображенському соборі. На нього завітали сотні: рідні, близькі чоловіка, небайдужі криворіжці. Були присутні і представники адміністрації міста, зокрема військовий частини 3011 Нацгвардії Олександр Пискун, радник голови Ради оборони міста, який сказав: «Роман був справжній герой, справжній патріот свого міста та країни. В Квітні цього року пішов на пенсію. Але, як справжній офіцер, не зміг відпочивати, сидячи перед телевізором і склавши руки. Гарна людина, добра, завжди на зустріч йшов, відкликався кожного разу. Місто не забуде свого героя. Нам його буде не вистачати».
Похоронили воїна на Центральному кладовищі. У захисника залишилися дружина й двоє синів: 25 й 7 років.
