Уламок в серце: у Кривому Розі в останню путь провели загиблого на Донеччині мінометника Олександра Сороку
Спокійний, вихований та врівноважений 28 річний захисник України Олександр Сорока у цивільному житті любив спорт та був фахівцем своєї справи – висококласним зварювальником. Під час повномасштабної російської навали хлопець не вагаючись став до лав ЗСУ. Служив мінометником у 81 бригаді на Донеччині, де і загинув 29 квітня під час ворожого мінометного обстрілу.
Проводжали Олександра в останню путь батьки, рідні і багато друзів та знайомих. Хлопець вмів товаришувати, добре ладнав з людьми. Як згадує його класна керівниця, Сашка, за його характер та добру вдачу, любили й поважали однолітки та й вчителі. «Пам’ятаємо його таким гарним та надійним хлопчиком. Наш мужній, сердечний, терплячий захисник. Ми всі йому вдячні», – додала вчителька.
Олександр Сорока закінчив дев’ять класів та отримав спеціальність «Зварювальник» у профтехучилищі. Працював за фахом. Завжди знаходив час задля занять спортом разом із друзями. Хлопець із першого класу школи підтримував себе у гарній фізичній формі. Це стало йому у нагоді спочатку під час строкової військової служби, а потім і в скрутний для країни час, коли на наші землі хлинула російська орда.
«Пішов воювати одразу, не ховався. Мінометником виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Туди його направили одразу після мобілізації, – розповідає дядько Олександра Сороки Микола. – Сашко тримав зв'язок з батьками. Про його останній день мені розповів брат. Тоді, рано вранці, Сашко із побратимами виїхав на позиції аби відпрацювати сектор. Але, здається, вороги їх вирахували раніше й накрили мінометним вогнем. Тієї суботи племіннику у серце потрапив уламок. Тільки в понеділок ми дізналися про нашу важку втрату».
Одружитися та народити діточок Олександр не встиг. Хлопцеві назавжди залишиться 28 років. На цьому світі у загиблого криворізького воїна зосталися батько й мати.
