Стоячи на колінах мешканці Кривого Рогу проводжали в останню путь полеглого за незалежність України військового Максима Клименка

Вдень 14 березня розпочалась жалобна панахида за Максимом Клименком. Труну з тілом криворіжця доставили на Алею Героїв, що у Металургійному районі. Там зустрічав полеглого воїна живий коридор. Земляки та побратими, стоячи на колінах віддали шану чоловікові. Священнослужитель провів церемонію відспівування, а потім з полеглим захисником востаннє попрощалися присутні. Тіло мають передати на кремацію. 

Проститися з Максимом Клименком і провести його в останню путь прийшло близько 300 людей. Серед них були рідні та близькі, однокласники, вчителі, колеги по роботі, друзі, бойові побратими та небайдужі криворіжці. 

«Дуже гарний був, турботливий. Втратили такого хлопця гарного, це моєї онуки чоловік. Дуже чуйний, ввічливий, більше немає таких. Сьогодні осі я йому квіти принесла, а раніше він багато років мені їх дарував. Завжди допомагав, в усьому. Дуже шкода», – промовила зі сльозами на очах Валентина Лазарівна.
 
«Разом з ним вчилися, потім пішли в ЗСУ, і я от відпросився на поховання. Переписувалися із ним до останнього, поки вони стояли в напрямку межі Миколаївської та Херсонської областей. Допомагали й речами та всілякими військовими приладдями, тримали зв’язок до останнього. В грудні дружина написала й повідомила, що Макс не виходить на зв’язок четверту добу. Шукали будь-яку інформацію, надія була до останнього, що він живий», – відзначив однокласник полеглого воїна Сергій. 

«Ця дитина, вона у сьомому класі у наш ліцей прийшла і з того часу був настільки добрим, позитивним, щирим, відкритим. Від таких дітей ніколи поганого слова не почуєш. Дякуємо сім’ї за виховання такого сина. Пам’ятаю його завжди добрим на усміхненим, завжди хотів йти до дошки та відповідати на питання, був дружнім і готовим допомогти Максимко, дякую тобі і всім нашим захисникам», – згадала свого учня вчителька української мови Лідія Григорівна.

За мирного життя Максим Клименко був директором фірми «Адамакс-КР». Коли російські окупанти незаконно вторглися у країну та розпочали бойові дії, - пішов до військкомату. Чоловік добровільно почав нести службу у лавах ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення. Зокрема він був помічником кулеметника в 17-й танковій Криворізькій бригаді імені Костянтина Пестушка. 

Бойовий шлях криворіжця розпочався на Миколаївському та Херсонському напрямку, а продовжився на Донеччині. 25 грудня наш воїн останній раз виходив на зв’язок із рідними, саме в той день він і загинув. Проте близькі не знали про це, й Максим Клименко тривали час вважався безвісті зниклим. У січні окупанти передали тіла наших військових, серед них був і наш земляк. 

Життя Максима Клименка обірвалося поблизу Красної Гори, що на Донеччині, від кульового поранення. У чоловіка залишились кохана дружина, разом з якої вони прожили разом 13 років, мати й сестра. Дітей у криворізького військового не було, але вони з дружиною планували їх народити. Проте всі плани на майбутнє відібрали рашисти. 

Редакція «Першого Міського» висловлює співчуття з приводу загибелі Максима Клименка, а також вдячність за його мужність, патріотизм та відвагу. 

Нагадаємо, в Кривому Розі поховали відважного гранатометника Дениса Літкевича, який віддав життя під час протистояння ворогам на Луганщині.