Навіки 27: Кривий Ріг провів в останню путь відважного захисника Богдана Іоненка
Наше місто знову у скорботі. 9 березня у секторі почесних поховань Центрального кладовища в останню путь проводжали Богдана Іоненка – достойного чоловіка та вірного сина Кривого Рогу. Він ставав на захист своєї Батьківщини ще в часи АТО/ООС, після чого – важко працював на одній із шахт нашого міста. Після початку повномасштабної війни Богдан добровільно став до лав війська. Служив стрільцем та помічником гранатометника у десантно-штурмовій роті 95-ї бригади. Разом із побратимами виконував складні бойові завдання та давав відсіч ворогу. Останній свій бій прийняв 28 лютого на Луганщині.
9 березня Центральне кладовище Кривого Рогу знову було повне жалоби та сліз: у секторі почесних поховань рідні та близькі, побратими та знайомі проводили в останню путь борця за нашу свободу Богдана Іоненка. Чоловікові було всього 27 років. Свій день народження він зустрів лишень за два тижні до загибелі під Кремінною.
До початку повномасштабної війни Богдан був одним із тисяч криворіжців, завдяки сумлінній та складній праці яких в шахтах нашого міста, Україна та увесь світ отримують сталь. Разом із дружиною виховували маленького сина. А як почалося вторгнення – чоловік добровільно пішов захищати свій народ та країну, бо мав військовий досвід.
Обороняв Україну Богдан ще в часи АТО/ООС. Тоді, ще зовсім молодим хлопцем він потрапив до лав морської піхоти. Його тодішній побратим, а після служби – близький товариш Михайло згадує: «У 2016 році ми разом підписали контракт та служили три роки в одній роті морської піхоти. Він завжди був вірний своїй присязі як солдат. А людиною був просто чудовою, завжди посміхався, з ним ніколи не бувало сумно. Був просто хорошим хлопцем та кращим другом. Це дуже гірка втрата».
Після початку повномасштабної війни Богдан потрапив до лав 13 десантно-штурмової роти славнозвісної 95-ї окремої десантно-штормової бригади. Служив стрільцем та помічником гранатометника. Одного дня із ним до військкомату прийшов його майбутній побратим на псевдо «Буйний», з яким Богдана зблизила спільна участь в боях та служба.
«Буйний» приїхав провести свого побратима в останню путь та згадує: «Він був «АГСником». Це ті люди, які під час бою прикривають усіх інших. Він був саме на нулі, виконував задачі безпосередньо у бойовому контакті із противником. Це та людина, яка за весь час перебування в тому пеклі, де ми знаходимось, жодного разу не дала задню. Настільки веселого та позитивного хлопця потрібно ще пошукати. Зараз є люди, які бояться іти служити. А от ми з Богданом самі прийшли до військкомату в один день. Щоб наші діти, його син та моя дочка, не жили в якійсь колонії. Ви ж бачите, що роблять окупанти, які прийшли до нас на землю. Я на війні задля того, щоб такі молоді хлопці, як Богдан, не помирали. Але, як бачите, я все ще тут, а він, на жаль, ні. Сподіваємося, що він своє життя віддав не дарма. Він дуже достойна людина. Спасибі батькам за такого сина».
Разом із «Буйним» Богдан виконав чимало складних бойових завдань. Одне із них, 28 лютого стало для криворіжця останнім. Тоді до бліндажу хлопців залетів ворожий снаряд, який обірвав життя нашого воїна разом із двома його побратимами.
Без люблячого батька та чоловіка залишилися його молода дружина та чотирирічний синочок. А без свого відважного захисника – увесь Кривий Ріг. Наше місто назавжди запам’ятає ту сміливість, із якою Богдан став на його захист. Вічна слава та пам’ять герою!
