«Хто, як не ми? Ми там потрібні»: в Кривому Розі попрощалися із снайпером Сергієм Григор’євим, який отримав смертельні поранення на Донеччині
9 лютого в нашому місті простилися з мужнім військовим, який віддав своє життя за незалежність і волю держави. Життя Сергія Григор’єва обірвалося 5 лютого у військовому госпіталі від отриманих на фронті поранень. Останній спочинок чоловік знайшов на Північному кладовищі. У криворіжця було все життя попереду разом з коханою дружиною та синочком, але його майбутнє забрала нищівна війна.
Вранці 9 лютого розпочалась жалобна панахида за снайпером Сергієм Григор’євим. Труну з тілом чоловіка доставили до будинку, де він раніше мешкав. Там зібралися рідні та близькі чоловіка, його друзі та колишні колеги, аби віддати шану полеглому бійцю й провести його в останню путь. Священнослужитель провів церемонію відспівування, а потім криворіжця доставили до місця його останнього спочинку – на Північне кладовище. Присутнім дали проститися з військовим та його тіло передали землі.
«Він був дуже доброю людиною, він мені дуже подобався тим, як ставився до дітей. Ми вирішили завести дитину, щоб був схожий на нього, був таким же героїчним. Він всім допомагав, ніколи не міг нікому відмовити у допомозі. Дуже боялися за нього, дуже хотіли, щоб він нас тут оберігав. Я не знала, як я буду без нього. Він заспокоював, казав: «Все буде добре, тут залишаться ще хлопці, а я вас там буду оберігати». Також казав: «Хто як не ми? Ми там потрібні», – розповіла зі сльозами на очах дружина військового Дар’я Григор’єва.
«Всі дуже його поважали. Дуже був хорошим батьком. Дуже хороший, так всі казали про нього. Дуже велика наша втрата», – сказала мати полеглого воїна Віра Михайлівна.
Сергій Григор’єв успішно закінчив школу та сільськогосподарське училище. За мирного життя працював будівельником. Коли окупанти вторглися у державу, одразу схотів стати на захист українського народу. Проте вирішив дочекатися, поки його синові виповниться рік. Не пускали на фронт і дружина з матір’ю, котрі дуже хвилювалися й боялися за нього.
Попри це Сергій Григор’єв пішов до військкомату й відправився давати відсіч ворогам. Чоловік був снайпером десантно-штурмового батальйону 79-ї бригади. 28 січня наш захисник перебував поблизу Мар’їнки, що на Донеччині, де отримав тяжке поранення. Криворіжця госпіталізували у Київський головний військовий шпиталь, де медики тиждень боролися за його життя. 5 лютого серце чоловіка зупинилось. У військового залишились мати, дружина та півторарічний синочок.
Редакція «Першого Міського» висловлює щирі співчуття родині Сергія Григор’єва, а також вдячність за його мужність, відвагу та патріотизм.
Нагадаємо, Кривий Ріг простився з відважним військовим Андрієм Лихошерстом, котрий загинув під час протистояння ворогам на Луганщині.
