«Ми їх тут не чекали»: боєць криворізького батальйону «Арей» розповів про палкі «зустрічі» з окупантами
Військове вторгнення рф побудило в наших громадянах не тільки лють й ненависть, а й прагнення бути вільними та жити в мирі, причому без наших «сусідів». Таких прикладів багато й серед мешканців Кривого Рогу та військових з криворізьких формувань. «Жолудь» із батальйону «Арей» 129 Криворізької бригади тероборони розповів про протистояння рашистській нечисті.
Олександр «Жолудь» почав боронити нашу країну від окупантів ще під час АТО. Чоловік дає гідну відсіч й зараз, у складі 7-го окремого батальйону «Арей» 129 криворізької бригади тероборони. Та військовий встиг помітити неабияку різницю у поведінці ворогів та в цілому веденні військових дій зараз, порівнюючи з часами АТО.
«Війна дуже відрізняється. Я у 15-му році не бачив гвинтокрилів, літаків, я навіть не бачив танчиків, щоб на нас виїжджали. Ну не було. А в цю війну я побачив усе. І поранення отримав. З чого хочеш ĸрили по нас, і касетами й фосфором. Було таке що нас криють фосфором, а ми з командиром вибігаємо і працюємо по них із мінометів», – наголосив «Жолудь».
За період перебування чоловіка на війні, «Жолудь» встиг набратися багато бойового досвіду, особливо за часів повномасштабного вторгнення. Олександр також має багато спогадів про бої з руснею та їх незрозумілі дії.
«Штурмували Олександрівку, тільки зайшли – дивимося – мопед стоїть с Z-ĸою, сепари на ньому ганяли. Ну сіли на нього і поїхали, розвідати обстановку. Виїжджаємо на перехрестя – колона сепарів стоїть. Що нас врятувало – вони дуже здивувались, не очікували такого. Ми розгортаємось, до своїх, до командира, беремо що було, автомати кулемети. Ще один мотоцикл знайшли. «Пациĸи на моциĸах, з повним баĸом бензіĸа». Догнали їх, вони покидали свої «бехи» і втекли. Щоб повіджимати «бехи» на мопедах – це в жодному кіно таке не покажуть. Що зробиш, ну отакі ми», – згадав військовий.
Про мотиви окупантів воїн з позивним «Жолудь» не замислюється, адже й саме не може усвідомити, чим може керуватись людина, йдучи на війну проти іншої суверенної держави. Але військовий знає одне – вони з хлопцями будуть й надалі виборювати свободу українського народу аж до самої Перемоги.
«Ми їм поганого нічого не робили. Ми їх тут не чекали. Ми не відбирали в них ні міста, ні села, ми не вбивали їх дітей, ми не руйнували їх будинки. Му будемо йти на них. Вони будуть тікати, а ми будемо їх проводжати додому, за руським кораблем», – зазначив Олександр.
Також наш захисник дуже цінує своїх побратимів та командування, адже наразі вони єдиний механізм зі знищення загарбників.
«Хочу подякувати людям, що допомагають нам. Хочу подякувати тим, що вірять в нас. Хочу подякувати командуванню, у нас кращі командири, таких більше ніде немає, як в нас», – додав «Жолудь».
