«Народився в росії, а помер за Україну»: Кривий Ріг провів в останню путь свого захисника Миколу Максима

3 березня у секторі почесних поховань Центрального кладовища Кривого Рогу зібралися рідні, близькі та знайомі Максима Миколи, щоб проститися із полеглим захисником. Бойовий побратим, який забажав залишитися інкогніто, сказав: «Микола народився в Росії, а помер за Україну». 

Життя своє чоловік пов’язав із Кривим Рогом. Тут одружився. Разом із своєю обраницею ростили сина Кирила. Дружина полеглого, Катерина згадує: «Хочу сказати, що це був найкращий чоловік і батько. Він нас дуже любив, і я дуже йому вдячна за всі роки, які ми прожили разом. Хочу, щоб він спав спокійно і оберігав нас із неба».

Усі близькі, присутні на похованні особливо відзначають любов Миколи до своєї родини. Щоб забезпечити їх усім необхідним та подарувати краще майбутнє чоловік сумлінно працював. Був до всього мастак, тому свого часу трудився і на «АрселорМіттал Кривий Ріг», і таксистом, і робітником різних підприємств. Сусід загиблого Василь Іванович згадує різносторонність захисника: «Знаю його з дитинства. От як зараз його синок маленький, таким же був тоді і Микола шустрим та енергійним. Доброї душі людина була, позитивна. У нього просто золоті руки були: брався за все, і все доводив до кінця. Постійно і мені допомагав». 

Захищати Україну воїн почав ще за часів АТО. Пішов бити окупантів і під час повномасштабного вторгнення. Побратим загиблого В’ячеслав згадує своє перше знайомство: «Дуже відповідальною людиною був. Прийшов він до нас разом із іншими хлопцями у жовтні – якраз після того, як ми вийшли з Херсонського напрямку. Їх до нас відправили, як поповнення. Спочатку був місяць перепідготовки, а потім ми разом пішли на Вугледарський напрямок».

Біля Вугледару Микола був одним із тих воїнів, об яких росіяни зламали зуби свого нового наступу та втратили більше ста одиниць техніки. На жаль, обійшлося це важкою ціною і нам – 23 лютого, стримуючи окупантів Микола потрапив під мінометний обстріл. Життя героя обірвав осколок ворожої міни. 

«Він для мене був, як син. Він був для мене, як дитина, але розказати я хочу про нього, як про чоловіка. Він дуже гарний сім’янин, він патріот своєї Батьківщини. Він добродушний чоловік. І у мене немає слів, щоб виразити повагу до цієї людини. І не тільки йому, а й усім військовим, хто зараз там. Я дуже вдячна. Він дуже добра людина, він дуже гарний батько, чоловік. І він дуже любив свою Батьківщину», - зазначила Ірина, сусідка полеглого.

Без люблячого батька, залишився син, а без коханого чоловіка охоплена горем дружина. Миколі було всього 41...