У Кривому Розі провели в останню путь Руслана Білого, котрий загинув у бою з окупантами на Херсонщині
9 листопада Кривий Ріг простився зі своїм мужнім сином – Русланом Білим, який віддав своє життя, захищаючи український народ від російських загарбників. Серце захисника зупинилося в лікарні, куди він потрапив після важкого поранення, яке отримав під час бою на Херсонщині. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, близькі, друзі, колеги, бойові побратими.
9 листопада поховали ще одного Героя, який віддав своє життя, захищаючи український народ від російських загарбників. Жалобну панахиду за Русланом Білим розпочали в Спасо-Преображенському соборі, де священнослужитель провів церемонію відспівування. У день поховання рідним загиблого передали нагрудний знак «За заслуги перед містом» третього ступеню, яким чоловіка удостоїли посмертно. Свій останній спочинок криворіжець знайшов на Краматорівському цвинтарі.
Простилися з Русланом також і колеги по роботі, які відгукуються про нього тільки добрим словом. «Був дуже життєрадісним, веселим, чуйним, нам дуже його не вистачає. Світла людина. В нього завжди було бажання жити, мав багато планів, хотів відкрити власний бізнес. Це велика втрата для сім’ї та для нас колег. Він був дуже хорошим чоловіком та другом», - зазначили колеги.
Руслан Білий захищав волю та незалежність України з березня. Служив водієм 2-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення частини 3011 Національної гвардії України. 39-річний чоловік брав участь в боях з окупантами на Херсонщині, але 4 листопада – отримав множинні вогнепальні осколкові поранення черевної порожнини, рук та ніг. Після поранення Руслана доставили до Вінницької лікарні, де лікарі боролися за його життя більше двох днів. Але, на жаль, врятувати захисника не вдалося, його серце зупинилося 7 листопада. В мирний час криворіжець був цілеспрямованим та завжди прагнув вдосконалювати свої навички. Протягом 2010-2013 років служив в МНС ДСНС України. З 2014 року чоловік працював на «Криворізькому залізорудному комбінаті». Розпочинав з посади учня машиніста бурової установки на дільниці бурових робіт шахти «Тернівська», а перед війною вже був майстром гірничої дільниці гірничо-капітальних робіт шахтобудівельного управління. У загиблого залишилася дружина та двоє діток, котрі вже більше ніколи не обнімуть найріднішого.
Вічна пам’ять Герою!
Кривий Ріг попрощався з професійним тренером, військовим та волонтером Антоном Дубовиком.
