У лікарні помер криворіжець Руслан Білий, котрий захищав Україну від російських загарбників

Руслан Білий боронив українські кордони України з березня. Служив водієм 2-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення частини 3011 Національної гвардії України. 4 жовтня внаслідок ведення військових дій на території Херсонщині чоловік отримав множинні вогнепальні осколкові поранення черевної порожнини, рук та ніг. Лікарі боролись за його життя спочатку в лікарні Апостолового, Кривого Рогу, потім - нашого пораненого земляка перевезли до Дніпра, а згодом до Вінниці. Проте врятувати Руслана так і не вдалося. 7 листопада його серце перестало битися.

Руслан Білий народився 6 січня 1983 року у Кривому Розі. Після закінчення школи навчався в Криворізькому гірничо-електромеханічному технікумі, де здобув спеціальність «Зварювальне виробництво». Паралельно юнак працював інспектором у воєнізованій охороні на ВАТ «Суха Балка». Трохи пізніше - охоронником на різних підприємствах міста. Бажання вчитися його ніколи не покидало, тому у 2009 році хлопець закінчив Криворізький інститут імені Петра Калнишевського Міжрегіональної Академії управління персоналом. Протягом 2010-2013 років служив в МНС ДСНС України. З 2014 року чоловік працював на «Криворізькому залізорудному комбінаті». Розпочинав з посади учня машиніста бурової установки на дільниці бурових робіт шахти «Тернівська». Набравшись досвіду, через п’ять місяців вже трудився машиністом бурової установки. У 2016 році Руслан Васильвич отримав диплом Криворізького гірничого коледжу ДВНЗ «Криворізький національний університет» за спеціальністю «Підземна розробка корисних копалин». Того ж року його перевели на посаду майстра гірничого дільниці гірничо-капітальних робіт шахтобудівельного управління, де він трудився і до початку повномасштабного вторгнення. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і у керівництва підприємства й шахтобудівельного управління.

Вірний військовій присязі в бою за нашу Батьківщину проявив стійкість, мужність і відвагу під час виконання бойових завдань. У загиблого залишилася дружина та син. 

«Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина. Світла пам’ять про Руслана Васильовича назавжди залишиться в серцях працівників комбінату та побратимів, всіх тих, хто особисто знав цього прекрасного фахівця, надійного друга і товариша. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя», - виказали слова співчуття на підприємстві.

Редакція «Першого Міського» висловлює щирі співчуття з приводу загибелі Руслана Білого та вдячність за його подвиг.