Любив Україну більше за життя: на Центральному цвинтарі Кривого Рогу поховали полеглого Героя Володимира Перепелицю
У Кривому Розі на Центральному цвинтарі поруч із могилами українських захисників відсьогодні спочиватиме й Володимир Перепелиця – криворіжець, що поліг за рідну землю на Донеччині. Проводжати хлопця у останню путь прийшли рідні та знайомі. У Володимира була тяжка доля, проте він завжди мав любов до людей. Містянам важко змиритися з гіркою втратою.
У секторі почесних поховань Центрального цвинтаря Кривого Рогу знайшов спочинок Герой, що відважно боровся з російським ворогом на Донеччині. Криворіжець Володимир Перепелиця хотів стати добровольцем ще під час проведення АТО, але не склалося. Коли почалася повномасштабна війна з росією, сміливий чоловік, що був щирим патріотом, відразу пішов до військкомату. Його знову попросили зачекати до необхідності. І у квітні мрія криворіжця стати захисником України збулася – він став до лав славнозвісної 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Служив гранатометником.
Родичка полеглого воїна Тетяна пишається подвигом Володимира та зі скорботою розповідає про його долю: «Хлопець ріс сиротою з трьох років. Його виховував дідусь – людина зі «стержнем». Таким став і Володя – сильним, мудрим, хоробрим. У мирному житті він працював зварювальником на висотних об’єктах. Всі звертали увагу на його принциповість, прагнення справедливості. «Всі мають виконувати свої обов’язки», - говорив Володимир. Ось і він виконав свій священний обов’язок перед Батьківщиною…»
Життя Героя забрали підлі окупанти 21 жовтня, коли обстріляли з мінометів позиції українських військ у Бахмуті, що на Донеччині. Більше не побачить живим нашого захисника кохана дружина, вже не народяться його діти. Надто мало часу відміряла йому доля на земне життя – лише 41 рік. Тепер боєць матиме славу і спокій за межею вічності, звідки спостерігатиме за відчайдушною боротьбою наших воїнів за Перемогу, у яку зробив неабиякий внесок.
«Який працьовитий та добрий хлопець був, - з простотою згадує загиблого сусід Олександр. – Ми з ним так гарно спілкувалися. Завжди допомагав – і в буденних справах, і морально підтримував. Дуже жаль, що пішов від нас так рано… Царство йому Небесне! А путін нехай відповість за наші сльози…»
Відгриміли постріли на честь Героя. Труну опустили у криворізьку землю. А у серцях всіх, кого він захищав, - нас з вами, - палає ще один вогник болю і вдячності. Вічна слава гідному сину України!
