Кривий Ріг попрощався із 20-річним військовим Євгеном Саєнком, який загинув на Херсонщині
8 жовтня в останню путь провели 20-річного криворізького Героя Євгена Саєнка. Рідні, друзі та побратими попрощалися з чоловіком, який став захисником всієї України, але для них він був ще й другом і опорою, вірним товаришем. Молодий воїн, повний енергії та планів на майбутнє, загинув на Херсонщині, а поховали його вдома, в Кривому Розі.
Життя за свободу та мир на українській землі віддав криворіжець Євген Саєнко із позивним «Медик». Мешканець Кривого Рогу став боронити Україну в березні, на початку російської агресії. Служив він у складі 128-ї окремої механізованої бригади. Хлопцеві було лише 20 років, коли війна забрала його назавжди з життів рідних, друзів та коханих людей.
Бойовий побратим «Маестро» згадує: «Із Євгеном ми разом проходили бойове злагодження, навчалися, копали окопи. Їли тушонку з однієї миски. Проживали довгі літні вечори за розмовами про життя. А сьогодні він з цього життя пішов. Це вже не статистика, це річ, яку ми сприймаємо особисто і розуміємо, яке величезне горе принесла росія на нашу землю. Поки будемо жити - не пробачимо, не простимо і помстимося. І запам’ятаємо нашого побратима, як щиру, світлу, молоду людину, якій жити і жити і приносити добро людям на цій землі. А його немає».
Євген Саєнко, після закінчення Криворізької гімназії №94, вступив «Гірничого фахового коледжу «КНУ» та займався волонтерством – приділяв час заняттям у благодійному фонді для особливих діток.
Однокласниця Валерія з 94 школи згадує героя доброю та чуйною людиною: «Дуже світлий хлопець був. Завжди приходив на допомогу, не відмовляв ні в чому. Не сварився ні з ким. Пожартувати любив...».
Євген – людина з великим серцем. І воно зупинилося 1 жовтня, коли воїн у складі української армії наступав на позиції ворога на Херсонському напрямку. У полеглого Героя залишилася кохана дружина та батьки.
Незадовго до загибелі, Євген надсилав матері привітальні повідомлення, а у її день народженні надіслав квіти. Молодий військовий разом із дружиною планували стати батьками. У мирному житті в нього було багато планів, але, на жаль, війна їх змінила.
Під час похорону пастир Ігор звернувся до всіх, хто прийшов попрощатися з Героєм: «Питання до Бога – чому кращі? Я відвідав без перебільшення сотні наших офіцерів, поранених, які з лінії фронту знаходяться у Києві. З 2014 року до сьогоднішнього дня. І так само я ставив питання «Чому, Господь?», але сьогодні я не питаю Господа. Сьогодні я кажу: «Сатана, скільки можна?».
«Перший Міський» висловлює щирі співчуття родині загиблого земляка.
