У Кривому Розі в останню путь провели військового Мирослава Ринкевича, який загинув під час боїв з окупантами
19 вересня у нашому місті попрощалися із криворізьким Героєм, серце якого зупинилось під час виконання бойового завдання на Донеччині. Від ворожої кулі загинув Мирослав Ринкевич, який до останнього подиху відстоював незалежність держави. Життя нашого захисника обірвалось 11 вересня.
Вранці 19 вересня розпочалась траурна панахида за Мирославом Ринкевичем. Труну із тілом криворізького військового доставили до будинку, де він раніше мешкав. Саме там священнослужитель провів церемонію відспівування, а потім бійця доставили до Центрального кладовища. У секторі почесних поховань парубок знайшов свій останній спочинок.
Провести криворізького бійця в останню путь й віддати йому шану прийшло до 50 осіб, серед яких були родичі Мирослава Ринкевича, близькі й друзі, однокласники, а також небайдужі городяни.
«Мирослав прийшов до мене маленьким хлопчиком, він завжди таким і залишиться. Він був доброю дитиною, сором’язливою, на перший погляд не сміливою, але проявив себе хоробрим і відважним чоловіком. Він назавжди залишиться в наших серця, вічна пам’ять», – розказала перша вчителька полеглого воїна Людмила Петрівна.
«Мирослав завжди був таким маленьким, кругленьким, його дуже хотілося потискати і обійняти. Не стало часточки моєї душі…», – відмітила вчителька старших класів Ірина Григорівна.
За словами присутніх, Мирослав Ринкевич полюбляв грати на флейті та малювати. Минулого року, під час навчання в КДПУ, він вирішив долучитися до лав ЗСУ, тому взяв академічну відпустку й відправився боронити Україну на Донеччину від російських військових. Саме там 23-річний хлопець отримав контузію, через яку частково втратив слух і зір.
Коли сталось широкомасштабне вторгнення, наш воїн, не вагаючись, взяв до рук зброю й знову відправився протистояти ворогам. Мирослав Ринкевич служив у складі 53-ї бригади. 11 вересня наш військовий брав участь у боях з ворогами в селищі Зайцеве, саме там хлопця й застрелили.
Рідним Мирослава Ринкевича вручили орден «За заслуги перед містом» ІІІ ступня, яким посмертно нагородили воїна. У парубка залишилася мати та брат, власної родини він не встиг створити.