У Кривому Розі назавжди попрощалися з Сергієм Кавєріним, що поліг за волю України на Донеччині
8 жовтня знайшов спочинок у криворізькій землі захисник України Сергій Кавєрін. Рідні, друзі та колеги з невимовним болем попрощалися з тим, хто був для них надією і опорою, вірним товаришем і став захисником для всього українського народу. Могила Героя знаходиться у секторі почесних поховань Центрального цвинтаря Кривого Рогу.
Знову важке прощання на Центральному цвинтарі Кривого Рогу – у останній путь сьогодні проводжали криворізького Героя Сергія Кавєріна. 28-річний хлопець, у якого попереду було все життя, загинув за Вітчизну 28 вересня у Краматорському районі на Донеччині під час жорстокого бою, даючи відсіч окупантам.
Криворіжець був ветераном АТО, тому його викликали до військкокмату вже 25 лютого, на другий день повномасштабного вторгнення росії на українську землю.
Механік-водій Сергій боронив державу у складі 7-ї парашутно-десантної роти 3-го паршутно-десантного батальйону, мав звання старшого солдата.
Звістка про те, що мужній криворіжець прийняв свій останній бій, боляче вразила всіх, хто його знав.
Колега Сергія Світлана згадує, як він працював електрозварювальником на шахті «Ювілейна» рудника «Суха балка». «Приходив до нас на практику ще студентом, потім влаштувався працювати, - говорить жінка. – Він така світла людина… І в роботі молодець. Ми любили його, як рідного сина. Він так мріяв відсвяткувати з нами свої 29, а потім і 30 років. Тепер йому назавжди 28. Пам’ять про Сергія житиме вічно».
До свого дня народження наш захисник не дожив всього два місяці. Сестра загиблого Олена зі сльозами розповідає, що брат був для неї помічником і опорою. «Завжди старався мені допомогти. Навіть у вихідні приходив, сидів з моєю дитиною. Добрий, щирий, небайдужий братик…»
Мати Героя Наталія Василівна намагається триматися, щоб розповісти людям про свого синочка. Рветься від болю материнське серце, але жінка не забуває співчувати іншим українським жінкам, котрі, як і вона, втратили своїх дітей і ще можуть втратити, бо жорстокий ворог лишається на нашій землі. «На жаль, наш не останній…, - говорить скорботно. – Дуже молилися за нього. Та певно там, зверху, вирішили, що він виконав свою місію на землі… Сергійко був сильний, спокійний, ніколи ні на що не жалівся. Безвідмовний на роботі. Всім його дуже не вистачає… Це такий біль… Треба змиритися… Час пройде, але рана лишиться назавжди».
Священик відслужив над труною покійного панахиду, проводжаючи його душу у засвіти до святих воїнів-покровителів України. Під звуки почесних залпів зі зброї труну опустили у землю, на якій народився, зростав, працював і мріяв він, щирий хлопець Сергій Кавєрін. Відтепер криворіжець, що став Героєм, вічно спатиме у цій землі.
Звістка про те, що мужній криворіжець прийняв свій останній бій, боляче вразила всіх, хто його знав. Колега Сергія Світлана згадує, як він працював електрозварювальником на шахті «Ювілейна» рудника «Суха балка». «Приходив до нас на практику ще студентом, потім влаштувався працювати, - говорить жінка. – Він така світла людина… І в роботі молодець. Ми любили його, як рідного сина. Він так мріяв відсвяткувати з нами свої 29, а потім і 30 років. Тепер йому назавжди 28. Пам’ять про Сергія житиме вічно». До свого дня народження наш захисник не дожив всього два місяці. Сестра загиблого Олена зі сльозами розповідає, що брат був для неї помічником і опорою. «Завжди старався мені допомогти. Навіть у вихідні приходив, сидів з моєю дитиною. Добрий, щирий, небайдужий братик…» Мати Героя Наталія Василівна намагається триматися, щоб розповісти людям про свого синочка. Рветься від болю материнське серце, але жінка не забуває співчувати іншим українським жінкам, котрі, як і вона, втратили своїх дітей і ще можуть втратити, бо жорстокий ворог лишається на нашій землі. «На жаль, наш не останній…, - говорить скорботно. – Дуже молилися за нього. Та певно там, зверху, вирішили, що він виконав свою місію на землі… Сергійко був сильний, спокійний, ніколи ні на що не жалівся. Безвідмовний на роботі. Всім його дуже не вистачає… Це такий біль… Треба змиритися… Час пройде, але рана лишиться назавжди». Священик відслужив над труною покійного панахиду, проводжаючи його душу у засвіти до святих воїнів-покровителів України. Під звуки почесних залпів зі зброї труну опустили у землю, на якій народився, зростав, працював і мріяв він, щирий хлопець Сергій Кавєрін. Відтепер криворіжець, що став Героєм, вічно спатиме у цій землі.
