Робить усе, щоб українські діти та рідні у Кривому Розі жили під мирним небом: історія «Гасконця», який нищить ворогів та їхнє залізяччя на передовій

Псевдо отримав випадково: рознімав бійку, а побратим вигукнув: «цей Гасконець наш друг!», ніби цитував героїв Дюма. Ім’я прижилося, бо за характером наш земляк справді з тих, хто завжди стане між ворогом і своїми.

Його день на фронті стартує ще затемна, о четвертій ранку. Кава, виїзд на позиції, моніторинг ворожих дронів. Найнебезпечніше - «на сіряку», коли росіяни намагаються бити по логістичних маршрутах. Дійсно, бувало складно – рятувались з побратимами від «пташок» під деревами, розбивали автівки, але завжди вдавалося викрутитися. Засобів РЕБ на машині немає, тож покладаються на уважність і власну кмітливість: хтось молиться, хтось пильнує небо зі зброєю.

Надовго запам’яталася криворізькому вояці історія збиття ворожої «фпв-шки». «Гасконця» тоді контузило, його побратим отримав осколкові поранення. Вибравшись у посадку, «Гасконець» почав накладати пов’язку на голову товариша, і жартував крізь біль: «бо ти зараз перестанеш крутитися або я тобі голову відіб’ю». Після зміни локації над ними вже летіла нова «пташка». Побратим схопив кулемет і вигукнув: «давай під той дуб, зараз зіб’ємо — вона мені винна!». 

Найбільше мотивують «Гасконця» діти, адже «не буває чужих дітей, усі вони наші». Вдома на нього чекають дружина, брат і сестра. У його родині багато хто воює, є й полеглі Герої. Та попри втрати він вірить: стояти треба до кінця, бо краще з побратимами на фронті, ніж у тилу серед байдужих.

Нагадаємо, раніше ми писали, що історія нацгвардійця Олексія з в/ч 3011 НГУ, який пробув разом з побратимами 66 днів у пеклі обстрілів.