Летіло 7 fpv-шок, остання стала контрольною: історія нацгвардійця Олексія з в/ч 3011

За час повномасштабного вторгнення йому довелося побувати як на Херсонщині, так і на Донбасі. Спочатку був у районі Урожайного у якості водія. Возив воду, припаси, забирав наших поранених та загиблих хлопців. Каже, що впродовж 2023-2024 років ситуація там була інакша. Менше літало дронів, окупанти обстрілювали не так інтенсивно. Покровський відтинок зараз змінився. 

Криворіжцю доводилося щоденно виїжджати на позиції. Бувало й 10 разів. Рашисти полюють за авто і намагаються знищити.

«Були обстріли і мінометом, і «Градом», і ствольною артилерією. Але найбільше – fpv-дрони. Кожен виїзд запам’ятовується. Бувало, їдеш, потім – «бах!». І все. Далі йдем пішки. Якось віз хлопців на позиції і нас підбив fpv-дрон, машина згоріла. Прийшлося далі добиратися ногами по одному з населених пунктів на Покровському напрямку. Нас почали обстрілювати і ми зайшли в найближче укриття. А там в підвалі двоє російських військових. Одразу роззброїли їх, далі забрали з собою на точку та передали командиру, якому на той час підпорядковувалися. Розмовляли з полоненими і вияснили, що вони народилися на Донеччині та відбували покарання в одній із виправних колоній рф. Казали, що змушені були піти воювати й так як вони місцеві – виконували роль корегувальників. Сиділи «в засаді» та збирали необхідні їм дані», - розповідає «Штемп».

Часто поїздки бували на «пустих» колесах. Бо майже всю дорогу вкривали протипіхотні міни. За чергового заїзду ворог влаштував погоню.

«Летіло 7 fpv-шок. Одна за другою били в машину, і остання була контрольною. Ми везли з собою полоненого і дрон здетонував саме з тієї сторони де він сидів – його розірвало прямо всередині машини. На щастя, наші всі залишилися цілими. Іншим разом, коли везли боєприпаси, заїхали в одне із селищ якраз у момент, коли росіяни його штурмували. Ледь звідти ноги винесли. По дорозі в нас влучив дрон. Машина почала горіти, а ми сховалися в «зеленці». Сидіти довелося довго, бо на нас вичікували 6 чи 7 дронів. От з ними в мене контактні бої були», - коментує нацгвардієць. 

Під час завдань захисником керують адреналін, емоції і розуміння того, що на нього чекають інші українські бійці. Їх треба забрати, адже вода та їжа мають властивість закінчуватися. Головне – робити свою задачу без паніки. 

«Після двох з половиною місяців ротації гвардієць повернувся додому – тут на нього з нетерпінням чекали дружина та донечка», - говорять у в/ч 3011.

Нагадаємо, раніше ми давали історію військової Діани з Кривого Рогу, яка вирішила стати на захист після того, як окупанти вбили сина подруги.