Гіркі сльози та непозбувний біль у серці: Кривий Ріг простився з Вадимом Глазуненком
Рідні, друзі й побратими зібралися 5 грудня, аби провести в останню путь світлу людину та відданого воїна Вадима Глазуненка. Чоловік у мирному житті розшукував злочинців у рідному місті, а потім боронив його та всю країну від навали окупантів. Востаннє Вадим пішов у бій на Торецькому напрямку 30 листопада.
Отримавши фахову освіту, Вадим став на службу Кривому Рогові. Був оперуповноваженим відділу кримінальної поліції КРУП, спочатку у Покровському районі, потім у Центрально-Міському.
«Ми його чекали. Рахували години, дні. Це була сама золота дитина, яка може буть. Ми за нього так переживали», – поділилася бабуся Вадима Ніна Василівна.
Для військової служби чоловік обрав окрему штурмову бригаду «Лють». Виявляв лідерські якості, був відповідальним. Це відзначало і керівництво. Вадим став заступником командира взводу.
«Дуже світла позитивна людина була. Відповідальний. Спочатку був моїм командиром розрахунку. Потім я його замінив. Багато чому навчив мене в плані бойової роботи. Ефективно працював», - розповів Богдан Половко, побратим загиблого. Вони разом прийшли до війська у 2023 році, здійснили безліч спільних бойових виїздів. Виконували завдання на Бахмутському напрямку, у Часовому Ярі, Торецьку. Востаннє вони спілкувалися у трагічний ранок 30 листопада за кавою. Воїн був усміхнений, жартував з побратимами.
Після закінчення війни Вадим мріяв створити власну родину. Однак втілити це прагнення в життя не дали загарбники. У Героя залишилася лише мати та сестра.
Вічна пам'ять та низький уклін воїну.
Раніше ми писали, що у Кривому Розі спочиватиме Артем Савчак, який до останнього боронив Харківщину.
«Ми його чекали. Рахували години, дні. Це була сама золота дитина, яка може буть. Ми за нього так переживали», – поділилася бабуся Вадима Ніна Василівна.
Для військової служби чоловік обрав окрему штурмову бригаду «Лють». Виявляв лідерські якості, був відповідальним. Це відзначало і керівництво. Вадим став заступником командира взводу.
«Дуже світла позитивна людина була. Відповідальний. Спочатку був моїм командиром розрахунку. Потім я його замінив. Багато чому навчив мене в плані бойової роботи. Ефективно працював», - розповів Богдан Половко, побратим загиблого. Вони разом прийшли до війська у 2023 році, здійснили безліч спільних бойових виїздів. Виконували завдання на Бахмутському напрямку, у Часовому Ярі, Торецьку. Востаннє вони спілкувалися у трагічний ранок 30 листопада за кавою. Воїн був усміхнений, жартував з побратимами.
Після закінчення війни Вадим мріяв створити власну родину. Однак втілити це прагнення в життя не дали загарбники. У Героя залишилася лише мати та сестра.
Вічна пам'ять та низький уклін воїну.
