Надійний товариш та опора для батьків: провели у вічність гранатометника з Кривого Рогу В'ячеслава Ткачова
В останню дорогу полеглого воїна проводжали рідні, близькі та військові товариші. Вони зібралися аби віддати шану Герою, який від листопада 2022 року стояв на захисті нашої країни та давав відсіч ворогові на Донецькому напрямку. Життєвий шлях оборонця обірвався 19 жовтня.
У цивільному житті В'ячеслав працював монтажником-висотником у Криворізькій будівельній компанії.
«За життя був добрий, відповідальний, життєрадісний, завжди допоможе, прийде на допомогу. Дуже хорошим товаришем, гарним сім'янином був, завжди допомагав батькам. Це була їхня велика опора і велика втрата зараз», - згадала Оля, родичка полеглого.
Коли держава покликала – вбрався у піксель та влився в лави військової частини 3018 НГУ. Ніс службу у 4 батальйоні оперативного призначення «Сила свободи» на посаді гранатометника, потім став командиром гранатометного взводу.
«Він дуже добрий, дуже хороший хлопчик. Дуже любив свою маму. Він завжди їй все допомагав. Не можна передати словами, як боляче хоронити матері своїх дітей. Він захищав нас, він Герой. Ми його будемо завжди пам'ятати», - поділилася пані Валентина, вона мала мати загиблого за хрещену своїх дітей.
Жорстока війна не дала відважному захисникові дожити до 39-річчя.
На В'ячеслава вдома чекали батьки, його брат – теж у лавах війська. Власної родини воїн створити не встиг.
Вічна пам'ять та низький уклін за подвиги полеглому Героєві!
Раніше ми писали, що у Кривому Розі поховали навідника міномету Сергія Слісаренка https://one.kr.ua/news/55851
«За життя був добрий, відповідальний, життєрадісний, завжди допоможе, прийде на допомогу. Дуже хорошим товаришем, гарним сім'янином був, завжди допомагав батькам. Це була їхня велика опора і велика втрата зараз», - згадала Оля, родичка полеглого.
Коли держава покликала – вбрався у піксель та влився в лави військової частини 3018 НГУ. Ніс службу у 4 батальйоні оперативного призначення «Сила свободи» на посаді гранатометника, потім став командиром гранатометного взводу.
«Він дуже добрий, дуже хороший хлопчик. Дуже любив свою маму. Він завжди їй все допомагав. Не можна передати словами, як боляче хоронити матері своїх дітей. Він захищав нас, він Герой. Ми його будемо завжди пам'ятати», - поділилася пані Валентина, вона мала мати загиблого за хрещену своїх дітей.
Жорстока війна не дала відважному захисникові дожити до 39-річчя.
На В'ячеслава вдома чекали батьки, його брат – теж у лавах війська. Власної родини воїн створити не встиг.
Вічна пам'ять та низький уклін за подвиги полеглому Героєві!