Для шани їхнього героїчного шляху: у КГ №23 та КЗШ №12 відкрили дошки пам’яті на честь випускників, життя яких обірвала війна
Криворіжці продовжують віддавати шану подвигам містян, які полишили все і стали на захист України. Відкриття меморіальних дощок сьогодні відбулося у гімназії №23 та школі №12.
Денис Адайкін навчався у Київському міжнародному університеті цивільної авіації (НАУ) і здобув професійну кваліфікацію - інженер-системотехнік. Мав хорошу фізичну форму, любив спорт, був кандидатом в майстри спорту з боксу, мав 1-ий розряд з кікбоксингу, професійно володів зброєю. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на Київщині. 3 25 лютого вступив до лав тероборони. Загинув 31 серпня 2023 року поблизу Бахмуту. За мужність та героїзм йому присвоєно військове звання «капітан» посмертно.
«Денис був дуже добрий, такий, як борець за правду, за справедливість завжди був. Був інколи різкий, але дуже твердий в своїх переконаннях, словах. Завжди дотримувався свого слова, виконував обіцяне. Для нього найголовніше було - це його родина і його сини. Кожну вільну хвилину він проводив з синами, бо працював дуже багато, на декількох роботах. У нього добробут його сім'ї був на першому місці», - каже дружина Людмила.
Олексій Зінов’єв після гімназії вступив до Криворізького металургійного фахового коледжу. Працював на Новокриворізькому гірнично-збагачувальному комбінаті електриком. Брав участь у АТО. Після повномасштабного вторгнення воював у найгарячіших точках Донецької та Луганської областей. 22 березня 2023 року отримав поранення, несумісне з життям.
«Любив на рибалку ходити. Любив займатися електрикою. Дачу. Йому назавжди 45 років. У нього є син та дочка, дружина, вітчим», - розповідає мама Олексія, пані Валентина.
Віталій Швидкий закінчив Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців за спеціальністю слюсаря-автомеханіка. Потім працював за фахом. З перших днів великої війни став до лав 107 батальйону 109 бригади територіальної оборони «Маріуполь» у якості солдата-кулеметника. У 2023 році отримав поранення і після лікування знову повернувся у стрій, механіком-водієм. 30 травня 2024 року загинув у районі населеного пункту Уманське Донецької області. Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
«Він був хорошою людиною, завжди готовий прийти на допомогу. Меморіальна дошка – символ пам’яті. За що він загинув, що всі хлопці загинули не просто так. Що їх пам’ятатимуть. Він йшов добровольцем. Міг не повертатися туди, коли був після поранення. Його могли списати. Але він пішов за хлопцями знову, сказав що їх залишилося дуже мало», - коментує Майя, сестра Героя.
Вічна пам'ять захисникам! Вклоняємося за подвиги!
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Кривий Ріг втратив на війні Андрія Лисенка з «Сухої Балки».
