Вічний біль батьків і рідних та пам’ятні квіти знайомих: у Криворізькій гімназії №74 відкрили іменний меморіал Андрію Логвінову
У перший день серпня вшановували пам'ять та згадували військові подвиги Андрія Логвінова. Молодий чоловік всього себе присвятив військовій справі: п’ять років служив в АТО/ООС, а після нетривалої перерви повернувся на велику війну і поклав своє життя на вівтар майбутньої перемоги. На його честь встановили меморіальну дошку на фасаді Криворізької гімназії №74.
Заклад освіти Андрій закінчив у 2007 році. Працював спочатку охоронником, потім агломератником в підрядній організації на території «АрселорМітталСтіл» і вчився у КПГМЛ. Вищу освіту здобув у Криворізькому економічному інституті Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. У вільний час із задоволенням займався спортом.
«Андрій був веселим, щирим, дружелюбним хлопцем, якого поважали, з яким добре і гарно спілкувалися вчителі. А того, сьогодні, перш за все, хочу звернутися до вас, щоб ви пам'ятали і ні на хвилинку не забували про тих героїв, які віддали своє життя за те, щоб ми мали можливість проснутися ранком і заснути ввечері в надії на те, що знов-таки зранку, ми проснемось», – звернулася до присутніх вчителька з фізики Світлана Сєрова.
У 2016 році підписав контракт та проходив військову службу на посаді старшого механіка-водія-електрика зенітного ракетно-артилерійського взводу частини А0666 по вересень 2021 року.
Чоловік не довго побув вдома, адже у перший день повномасштабного вторгнення зрозумів, що потрібно повертатися на службу. 27 квітня 2022 року він досяг свого. Опинився у лавах Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, виконував обов'язки командира відділення. Його життя обірвалося під час звільнення Херсонщини, у бою в селі Іванівка.
Мати Героя розповіла , що вже після прощання зміг приїхати командир роти. Він сказав жінці, що її син – Герой. Він зробив те, що ніхто не міг зробити за три чи чотири місяці. Він заходив перший та вів за собою штурмову групу.
«Мій син неймовірний. Він віддав найдорожче, що може бути. До цього часу не віриться, наче десь поїхав і має приїхати. Весь час чекаємо. На останній штурм, коли поїхав, він зателефонував і сказав: «Ждіть». Так і чекаємо, вже більше 2 років. Він неймовірний. Я завжди вдома говорила: він найдобріший, за нас всіх разом взятих. Щирий, веселий, неймовірний. Дуже дорога ціна заплачена. І дуже вам дякую. Дякую міській владі, що ця їхня ініціатива. Дякую навчальному закладу. Яка дорога ціна заплачена за наш добрий ранок, добрий день. Дуже тяжко», – подякувала Тетяна Богданова та поділилася своїми спогадами й емоціями.
Схиляємо голови перед горем втрати близької людини. Встановлені меморіальні дошки кожного дня нагадуватимуть і учням і вже дорослим перехожим, якою непомірно високою ціною виборюється наша воля.
Раніше ми писали, що криворіжці в останню путь провели Юрія Решту, зв'язок з яким зник у перший день великої війни.
Заклад освіти Андрій закінчив у 2007 році. Працював спочатку охоронником, потім агломератником в підрядній організації на території «АрселорМітталСтіл» і вчився у КПГМЛ. Вищу освіту здобув у Криворізькому економічному інституті Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. У вільний час із задоволенням займався спортом.
«Андрій був веселим, щирим, дружелюбним хлопцем, якого поважали, з яким добре і гарно спілкувалися вчителі. А того, сьогодні, перш за все, хочу звернутися до вас, щоб ви пам'ятали і ні на хвилинку не забували про тих героїв, які віддали своє життя за те, щоб ми мали можливість проснутися ранком і заснути ввечері в надії на те, що знов-таки зранку, ми проснемось», – звернулася до присутніх вчителька з фізики Світлана Сєрова.
У 2016 році підписав контракт та проходив військову службу на посаді старшого механіка-водія-електрика зенітного ракетно-артилерійського взводу частини А0666 по вересень 2021 року.
Чоловік не довго побув вдома, адже у перший день повномасштабного вторгнення зрозумів, що потрібно повертатися на службу. 27 квітня 2022 року він досяг свого. Опинився у лавах Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна, виконував обов'язки командира відділення. Його життя обірвалося під час звільнення Херсонщини, у бою в селі Іванівка.
Мати Героя розповіла , що вже після прощання зміг приїхати командир роти. Він сказав жінці, що її син – Герой. Він зробив те, що ніхто не міг зробити за три чи чотири місяці. Він заходив перший та вів за собою штурмову групу.
«Мій син неймовірний. Він віддав найдорожче, що може бути. До цього часу не віриться, наче десь поїхав і має приїхати. Весь час чекаємо. На останній штурм, коли поїхав, він зателефонував і сказав: «Ждіть». Так і чекаємо, вже більше 2 років. Він неймовірний. Я завжди вдома говорила: він найдобріший, за нас всіх разом взятих. Щирий, веселий, неймовірний. Дуже дорога ціна заплачена. І дуже вам дякую. Дякую міській владі, що ця їхня ініціатива. Дякую навчальному закладу. Яка дорога ціна заплачена за наш добрий ранок, добрий день. Дуже тяжко», – подякувала Тетяна Богданова та поділилася своїми спогадами й емоціями.
Схиляємо голови перед горем втрати близької людини. Встановлені меморіальні дошки кожного дня нагадуватимуть і учням і вже дорослим перехожим, якою непомірно високою ціною виборюється наша воля.
Раніше ми писали, що криворіжці в останню путь провели Юрія Решту, зв'язок з яким зник у перший день великої війни.
