Криворіжці провели у засвіти, вбитих російською ракетою, Сергія Федорова та Олену Лященко
Десятеро криворіжців прийшли на роботу 8 липня, не підозрюючи, що стануть жертвами цинічного терористичного акту росіян, які поцілять по адміністративній будівлі підприємства у мирному місті. 11 липня рідні простилися з Сергієм Федоровим та Оленою Лященко.
Сергій Федоров загинув рятуючи колег. Після першого вибуху 61-річний головний інженер вибіг з вцілілого кабінету та кинувся допомагати тим, кому міг. Підігнавши машину, почав виводити людей, але коли знову «прилетіло» вже не врятувався.
Чоловік присвятив комбінату та диспетчерській службі більше 15 років життя. Чи не весь цей час з ним був знайомий Олександр Ромашин, нині головний фахівець з виробництва ПівнГЗК.
«Знаю його як гарного фахівця, знаючого свою справу. Чутлива, гарна людина. Поганих відгуків у мене до нього немає. Добросовісно виконував свої обов'язки», - охарактеризував загиблого чоловік.
По життю Сергій Федоров був дуже доброю людиною, любив природу, із задоволенням проводив час на рибалці, а найголовніше місце у його життя займала родина: донька і дружина.
«Він був дуже добрим, дуже чуйним, надійною людиною. Він був дуже гарним чоловіком, батьком, гарним дідусем. Його дітки дуже люблять. Ніхто не думав, що так станеться. Людина просто встала і зранку пішла на роботу. Я мешкала в Польщі, ми приїхали з онуками. Ми так хотіли побачити дідуся і трошечки не встигли», - досі не може отямитися донька Сергія Петровича Марина.
Рідні не могли додзвонитися до Олени Лященко більше години, а коли з її телефону пролунали незнайомі голоси поліцейських, які повідомили трагічну новину, не могли повірити.
Жінка працювала у відділі енергоменеджменту з 2022 року, а до цього була бухгалтером.
Жінка була люблячою донькою, турботливою матір'ю та гарною подругою. Лише декілька місяців тому з Польщі повернулася її донька Анастасія, бо дуже скучила за родиною. Часто вони всі разом виїздили на дачу працювати чи проводити час з друзями.
«Це дуже чуйна, гарна людина. Таких людей буває на світі дуже мало. Вона добра, вона файна, вона красива, вона порядна з усіма, вона всім допоможе, вона ніколи нікому нічого не відмовить. В неї така легка рука, вона все, що не посадить, в неї все росте. В мене не росте, в неї росте. В неї і малінка гарна, і клубничка, і все. Вона по всім сферам, все, що її не запитають, допомагала», - згадала Ніна, кума Олени.
Такою загибла залишиться у спогадах рідних та близьких.
Вічна та світла пам'ять невинним жертвам російських терористів!
Раніше ми писали, що в цей же день криворіжці простилися з командиром відділення Олексієм Зозулею.
Сергій Федоров загинув рятуючи колег. Після першого вибуху 61-річний головний інженер вибіг з вцілілого кабінету та кинувся допомагати тим, кому міг. Підігнавши машину, почав виводити людей, але коли знову «прилетіло» вже не врятувався.
Чоловік присвятив комбінату та диспетчерській службі більше 15 років життя. Чи не весь цей час з ним був знайомий Олександр Ромашин, нині головний фахівець з виробництва ПівнГЗК.
«Знаю його як гарного фахівця, знаючого свою справу. Чутлива, гарна людина. Поганих відгуків у мене до нього немає. Добросовісно виконував свої обов'язки», - охарактеризував загиблого чоловік.
По життю Сергій Федоров був дуже доброю людиною, любив природу, із задоволенням проводив час на рибалці, а найголовніше місце у його життя займала родина: донька і дружина.
«Він був дуже добрим, дуже чуйним, надійною людиною. Він був дуже гарним чоловіком, батьком, гарним дідусем. Його дітки дуже люблять. Ніхто не думав, що так станеться. Людина просто встала і зранку пішла на роботу. Я мешкала в Польщі, ми приїхали з онуками. Ми так хотіли побачити дідуся і трошечки не встигли», - досі не може отямитися донька Сергія Петровича Марина.
Рідні не могли додзвонитися до Олени Лященко більше години, а коли з її телефону пролунали незнайомі голоси поліцейських, які повідомили трагічну новину, не могли повірити.
Жінка працювала у відділі енергоменеджменту з 2022 року, а до цього була бухгалтером.
Жінка була люблячою донькою, турботливою матір'ю та гарною подругою. Лише декілька місяців тому з Польщі повернулася її донька Анастасія, бо дуже скучила за родиною. Часто вони всі разом виїздили на дачу працювати чи проводити час з друзями.
«Це дуже чуйна, гарна людина. Таких людей буває на світі дуже мало. Вона добра, вона файна, вона красива, вона порядна з усіма, вона всім допоможе, вона ніколи нікому нічого не відмовить. В неї така легка рука, вона все, що не посадить, в неї все росте. В мене не росте, в неї росте. В неї і малінка гарна, і клубничка, і все. Вона по всім сферам, все, що її не запитають, допомагала», - згадала Ніна, кума Олени.
Такою загибла залишиться у спогадах рідних та близьких.
Вічна та світла пам'ять невинним жертвам російських терористів!
Раніше ми писали, що в цей же день криворіжці простилися з командиром відділення Олексієм Зозулею.
