Їх вбили російські терористи: Кривий Ріг попрощався Дмитром Пахолюком та Ніною Карельцевою

Дмитро Пахолюк працював інженером у ПівнГЗК. До приходу на підприємство служив у лавах патрульної поліції. 

«Познайомилися з Дмитром на роботі, об'єднувала нас спільна справа, якою ми займалися. Проявляв себе дуже якісно з професійної сторони. Професіонал з великої літери, допомагав, ніколи не відмовляв. Дуже боляче. Не віриться в те, що сталося», - розповідає капітан Віталій Прядко. 

Пані Наталя – сусідка родини Дмитра по дачі. Добре знає цю сім'ю. Каже, батьки виростили гідного сина. Він був працьовитим і дуже ласкавим. Весь час допомагав їм, приїздив. 

«Тільки з гарного боку його знаю. Знаю може років 8. Це дача батьків, він приїжджав. І вони з батьками, з жінкою, і внучка теж допомагала їм. Там все гаразд, вони садили, копали, поливали, збирали врожай. Все добре було», - ділиться спогадами криворіжанка. 

Сергій Малий – начальник відділу капітального будівництва підприємства. Пам’ятає, що після першого вибуху з Дмитром наче все було добре. Лише контузія. Його робоче місце було трохи подалі від вікон кабінету. Колега Андрій постраждав більше. Нині він в лікарні. 

«Коли ми спустилися донизу, Дмитро був коло нас. А потім, як я зрозумів, він залишився. Бо в їдальні теж постраждав наш колега. Є ймовірність, що допомагав його виносити. Він залишився біля входу, через 10 хвилин був новий приліт. І це все сталося. Я не вірив до останнього. Він прийшов до нас з початком війни. Ми працювали 2 роки, дуже чудова людина, фахівець. Він займався роботами з перекладання колій, будівництва. Це його був напрямок. Аналіз, усі питання, пов’язані з залізничними шляхами», - додав пан Сергій. 

Ніна Карельцева – сонячна дівчина, неймовірна мама, кваліфікований фахівець. Теж була частиною колективу ГЗК. Її мати дуже пишалася донечкою. 

«Я була на роботі. Сама працюю на Ганнівському кар’єрі. Пролунав перший вибух. У нас посипалося скло, ми перелякалися всі. В перша думка була в мене в голові, у мене мама старенька. Я бігом додому дзвонила. Мама сказала, що все нормально. Зразу дзвоню до Ніни. А вона мені кричить «Мама, все нормально, все в порядку. Прилетіло за нами». Я розслабилася. Зайшла в бомбосховище. Приїхав син до мене. Каже, «Вона не виходила на зв'язок?» Я кажу ні. Балакали після першого вибуху. Каже, там таке робиться. Кругом дим. Поставив машину, побіг туди. Бігав, шукав, кричав, дзвонив, аж поки не взяли телефон ті хлопці, які виносили її. Каже, підійшов, глянув, моя Ніночка, моя сестричка. Він старшенький на 5 хвилин, а вона молодша. Вона заміжня. У неї дитині 23 листопада буде 11 років. Я навіть не розумію, хто тепер буде її чубчик підстригати, хто тепер буде їй іграшки купувати такі, як вона хоче. Я не знаю, що буде з дитиною, як вона це все перенесе. Нам допомогу прислали. З усього світу зібрали дівчата гроші. І Америка, і Польща, і всі на світі. Дякую людям, дуже дякую за допомогу. Дитину мою ніхто не поверне», - розповіла Наталія Лазарева. 

Вічна та світла пам'ять невинно вбитим росією.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Кривому Розі поховали Оксану Довбню з Північного ГЗК та Тетяну Красільнікову.