Думає холодною головою і не показує паніки: історія криворізького воїна «Спеца», який мріє передати рідним свою військову нагороду
Колишній електрозварювальник з Кривого Рогу на псевдо «Спец» набув чимало бойового досвіду. За цей час він вивів для себе формулу, що тиша на передовій напружує більше, аніж обстріли. Історію криворіжця, який служить гранатометником у 5-ій Слобожанській бригаді, розповіли в НГУ.
Торік зимою для «Спеца» стався перший вихід під Кліщіївкою на Донеччині. Задача - дістатися до місця, де загинув інший воїн. Це потрібно було проводити тільки у «сіру» пору доби. Містянина та двох його побратимів окупанти засікли у тепловізори і почали обстріл. На пошук знову довелося йти перед світанком.
«Темрява була, навіть місяця не видно. І тільки так стало, що хоча б долоню перед собою бачиш, ми одразу вийшли. Там дуже небезпечно і важко пройти. Тому що вони переважно дронами дивляться, бачать. Ми поки його несли, разів п’ятдесят зупинялись. Тому що ти метрів 10 проходиш і чуєш, як якийсь дрон підлітає. Ну, і відповідно — по сторонах дивишся, присів та чекаєш», - говорить воїн.
Коли гвардійці в один із разів намагалися затягнути у шанці пораненого бійця, рашисти запустили БПЛА. «Спец» спрацював по ньому з антидронової рушниці. Левова частка переміщень і евакуацій відбуваються у його супроводі. Бувало, що до них йшли поранені з інших позицій. Зупинка кровотечі, заспокоєння і відволікання – головні дії.
«Кажу йому: «Не мовчи, мені потрібно, щоб ти зі мною розмовляв». Вони переважно приходили в шоковому стані, одразу виплескували все, що там відбувалось. З часом легше стає. І потім ми вже знайомились. Або каже: «От кидай мене, все я більше не можу! Якщо він втомився, все – він більше не може йти, я десь впаду поряд з ним і буду казати, мов, якщо ти залишаєшся, то і я залишусь. І тоді людина слухається, і ми далі рухаємося», - додає криворізький Герой.
Керівництво бригади подало «Спеца» на нагородження орденом «За мужність» третього ступеня. Він дуже мріє показати мамі та сестрі свою нагороду, аби вони ним пишалися.
Нагадаємо, раніше ми давали історію 26-річного Ігоря Шевченка з Кривого Рогу, який встиг повоювати майже всюди.
Торік зимою для «Спеца» стався перший вихід під Кліщіївкою на Донеччині. Задача - дістатися до місця, де загинув інший воїн. Це потрібно було проводити тільки у «сіру» пору доби. Містянина та двох його побратимів окупанти засікли у тепловізори і почали обстріл. На пошук знову довелося йти перед світанком.
«Темрява була, навіть місяця не видно. І тільки так стало, що хоча б долоню перед собою бачиш, ми одразу вийшли. Там дуже небезпечно і важко пройти. Тому що вони переважно дронами дивляться, бачать. Ми поки його несли, разів п’ятдесят зупинялись. Тому що ти метрів 10 проходиш і чуєш, як якийсь дрон підлітає. Ну, і відповідно — по сторонах дивишся, присів та чекаєш», - говорить воїн.
Коли гвардійці в один із разів намагалися затягнути у шанці пораненого бійця, рашисти запустили БПЛА. «Спец» спрацював по ньому з антидронової рушниці. Левова частка переміщень і евакуацій відбуваються у його супроводі. Бувало, що до них йшли поранені з інших позицій. Зупинка кровотечі, заспокоєння і відволікання – головні дії.
«Кажу йому: «Не мовчи, мені потрібно, щоб ти зі мною розмовляв». Вони переважно приходили в шоковому стані, одразу виплескували все, що там відбувалось. З часом легше стає. І потім ми вже знайомились. Або каже: «От кидай мене, все я більше не можу! Якщо він втомився, все – він більше не може йти, я десь впаду поряд з ним і буду казати, мов, якщо ти залишаєшся, то і я залишусь. І тоді людина слухається, і ми далі рухаємося», - додає криворізький Герой.
Керівництво бригади подало «Спеца» на нагородження орденом «За мужність» третього ступеня. Він дуже мріє показати мамі та сестрі свою нагороду, аби вони ним пишалися.
Нагадаємо, раніше ми давали історію 26-річного Ігоря Шевченка з Кривого Рогу, який встиг повоювати майже всюди.
