Лампадки зі свічками та море квітів: у Кривому Розі відкрили пам’ятні меморіали на честь Героїв Романа Ярмолюка та Владислава Свиридова
У Кривому Розі на стінах гімназії №110 відбулося відкриття двох меморіальних дощок полеглим випускникам. Роман Ярмолюк та Владислав Свиридов віддали найцінніше, що мали, задля того, аби Україну не поглинув «руський мір» - своє життя.
Роман Ярмолюк за мирного життя здобув професію майстра виробничої дільниці, машиніста збагачувальних апаратів, контролера продукції збагачення. Встиг пропрацювати дробильником 3-го розряду дільниці дробильного бункерного комплексу №22 шахти ім. Колачевського ПРАТ «ЦГЗК», вантажником у «Новусі», дробильником 4-го розряду виробничої дільниці подрібнення сировини та шихтування ДЗФ №1 ПРАТ «ПівнГЗК». До лав війська пішов 10 березня 2022 року. Мужньо поліг у бою 18 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Урожайне, що на Донеччині. Містянина посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
«Коли почалася війна, він був за кордоном. Він там жив, працював. З першими ракетами він повернувся в Україну, два дні стояв у черзі до ТЦК. 10 березня вже був у частині. Все, всі мрії, все, що планувалося, все зрушилося. Він обіцяв мені в 30 років одружитися. Казав, поїду у Норвегію, знайду собі там дружину. Вона холодна, я гарячий. Він взагалі по житті був веселий. Не давав мені, щоб я плакала», - пані Надія, мама Романа.
Владислав Свиридов вивчився за спеціальністю «Електрик, електротехніка та електромеханіка». Став інженером-електромеханіком. З 2017 року виконував поставлені задачі на РЗФ №1 ПРАТ «ПівнГЗК» у якості слюсаря та електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування. На війну пішов 25 вересня 2022 року. Його серце перестало битися 9 серпня 2023 року під Кліщіївкою, у Донецькій області. Він мав відзнаку командувача Сухопутних Сил України, нагрудний знак «Щит переможця», нагрудний знак командувача об’єднаних сил ЗСУ «За службу та звитягу» ІІІ ступеня, нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно).
«Відмінником він не був, але уроки робив завчасно, щоб більше часу провести на спортивному майданчику. Як і більшість хлопців у підлітковому віці турбувався про свій спортивний зовнішній вигляд. Дуже мріяв мати спортивну гарну фігуру і тому досить велику кількість часу проводив на спортивному майданчику. Якось ми з ним зустрілися там. Він привітався, посміхнувся. Коли я йому задала питання, як твої справи, то він з такою гордістю відповів, я навчаюся на першому курсі Криворізького національного університету. Мені було настільки приємно, що ще одна дитина з моєї групи отримує вищу освіту і гарні перспективи у своєму житті», - сказала Вікторія Віхляєва, вихователька Дитячого будинку №4.
Кожна втрата, меморіальна дошка на стінах навчальних криворізьких закладів – велика трагедія для Кривбасу.
«Це трагедія для батьків, це біль і сум для всієї нашої освітянської спільноти. Вічна слава і вічна пам'ять нашим героям, які боронили і захищали нас, захищали незалежність і свободу нашої батьківщини, на жаль, ціною власного життя», - сказав в.о. директора КГ №110 Максим Новіков.
Вічна шана оборонцям! Вклоняємося за подвиги!
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що на фронті загинув криворіжець Андрій Бичков.
