Віддали найдорожче, щоб інші жили під мирним небом: у місті відкрили чотири меморіали полеглим воїнам-криворіжцям

Денис Мудрик після школи здобув неповну вищу освіту у Криворізькому інституті ПВНЗ «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління». 

Працював водієм, привозив автівки з-за кордону.  Мав родину, двох діток від першого шлюбу, Софію та Михайла. Також був одружений вдруге. Цікавився спортом і мотоциклами. Дуже мріяв про те, щоб поїхати в Америку, але з початком повномасштабної війни, не вагаючись став на захист батьківщини. 

Приєднався одразу до лав 129 бригади ТрО, 239 батальйону молодшим сержантом 2 стрілецької роти військової частини, допомагав укріплювати  місто. Отримав псевдо «Мудрик». 

30 листопада 2023 року, біля населеного пункту Могриця, Сумської область Денис загинув під час обстрілу.

Мав 6 почесних відзнак. Був представлений на нагороду за мужність 3 ступеня, але не встиг її отримати. У Героя залишилась дружина, двоє неповнолітніх дітей від першого шлюбу та рідня. 

Герой нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, медаллю «За військову службу України», відзнакою Президента України «За оборону України».

Владислав Ревенко після школи отримав фах електрогазозварника та влаштувався на КГЗК.

У 2014 році відслужив 3 місяці строкової служби в Запорізькій області, а продовжив її в зоні АТО в Донецькій області. Після поранення та реабілітації вступив в Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Ніс службу на посаді командира взводу радіотехнічного забезпечення роти зв’язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А1356. За той час зарекомендував себе грамотним офіцером, професіоналом. З творчістю підходив до виконання поставлених завдань. Був вольовим, наполегливим, принциповим та користувався авторитетом у підлеглих. 

Загинув у перший день повномасштабного вторгнення, під час виходу колони військової техніки з позицій на території Сумської області між населеними пунктами Дубовичі та Бистрик автомобіль, в якому перебував лейтенант Владислав, влучив артилерійський снаряд. У воїна залишилася дружина. 

Дмитро Рябцев після школи пішов вчитися до професійно-тенічного училища №45 за спеціальністю електрогазозварювальник, газорізач. 

Після його закінчення працював електрогазозварювальником на «Електрозаводі», «Дизельному заводі». Рік пропрацював охоронцем та повернувся у професію, знову на «Дизельний завод». Потім трудився  на Приватному Підприємстві «ПЛАЗИС-ЄМ». 

З початку великої війни  Дмитро став активним волонтером. У вересні 2022 року приєднався до складу 129 окремої  бригади територіальної оборони. Став бійцем 7-го окремого батальйону «АРЕЙ» УДА.

Чоловік мав неабияку мотивацію, патріотизм, непохитну віру й активну життєву позицію. Військовик загинув 2 грудня 2022 року під час бойового завдання від важких поранень, в районі населеного пункту Олександрівка Бериславського району Херсонської області

Посмертно героя відзначили орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня.

Підтримувала зв’язок з хлопцями Валентина Пашко, викладачка математики у гімназії. 

«Кожен день, зранку і ввечері ми спілкувалися з ними. Ми посилали другу смс. Ми розмовлявалися з другом. Особливо близьким мені був, звичайно, Мудрик Денис. Він завжди говорив, що «мама, я обов’язково повернуся». І коли я дізналася про його гибель, то крик такий  душі був. Я просто кричала. Дімка Рябцев. Він був дуже стійким. Перша його втрата, це втрата його матері, коли вона загинула при взриві будинку по Тухачевського. Навіть коли піднімали плиту, він стояв рядом і говорив: «Мамочка, тобі вже не буде боляче. Зараз все закінчиться». І він в перших рядах пішов на війну. Дімка Ревенко, він ще у 14-му року пішов воювати. З Дімкою я дуже мало спілкувалася, але в перший день війни мені подзвонив його батько і сказав, що Димка загинув. Я щоранку з ними здороваюся і кажу їм велике дякую за своє життя, за те, що наша школа живе, процвітає, що діти в цій школі вчаться. Тому низький уклін їм, уклін їх батькам, які виховали таких хлопців», – поділилася жінка. 

Євген Ткаченко після закінчення школи вступив до Криворізького автотранспортного технікуму. У1996 році Євген проходив строкову службу в Одеській області НГУ.

У мирному житті встиг попрацювати газорізальником на КЦРЗ, токарем на «АрселорМіттал Кривий Ріг».  Чоловік виконував відповідальну та складну роботу, навчив багатьох учнів роботі на верстатах та тонкощам ремонтного виробництва.

13 жовтня 2022 року його мобілізували до 81 бригади ДШВ. 21 жовтня 2022 року загинув у бою в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області внаслідок вибухової травми від множинних уламків.

​Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.   

«Мудрик Денис, Ткаченко Євген, Равенко Владислав, Рябцев Дмитро. Сьогодні саме цим випускникам нашої школи ми відкриваємо дошки. Наразі ще готується у нас відкриття, тому що вже знаємо про ще двох загиблих. Але серце кров'ю обливається, тому що коли ти виховав з малечку, коли ти бачив, як вони зростають, коли ти бачив, як вони досягли якихось успіхів… І сьогодні вони віддали своє життя за те, щоб інші діти, інші учні жили під мирним небом. Ми пишаємося нашими героями, нашими учнями. Слава Україні! Героям слава! Дякую вам!» –  говорила Лілія Католіченко, виконуюча обов'язки директора Криворізької гімназії 86. 

Нагадаємо, що на фасаді Криворізької гімназії №52 «Діалог» з'явилися 4 меморіали присвячені полеглим оборонцям.