Не міг залишатись осторонь: у Кривому Розі провели в останню путь Ігоря Романова

Добрим, веселим, чуйним запам’ятали бійця рідні, що прийшли провести його в останню путь. За мирного життя він працював у компанії «Укрекологія» та був менеджером з поставок. Мав добру вдачу, полюбляв читати, слухати аудіокниги, готувати. Але особливою пристрастю для криворіжця була його дружня родина. Разом із близькими чоловік проводив багато часу, їздив на рибалку та полювання.  

«Він хотів захистити всіх. Бути не якимсь там відомим, чи патріотом, а хотів аби не було війни. Це дуже хороша, гарна людина, його всі любили, з ним дружили і були раді його бачити де завгодно», - сказала подруга сім’ї Ольга.

З початком повномасштабної війни Ігор Романов не знаходив собі місця. Навіть маючи старі травми після роботи на шахті, 57-річний криворіжець рвався у бій та прагнув захистити свою домівку від шаленого російського ворога. Разом із сином та зятем чоловік пішов до військкомату та зміг долучитися до лав ЗСУ, де став мінометником.

«За самого початку війни батько вболівав за Україну. І ми не могли стояти осторонь. Ми за своєю натурою геть не воїни, але ми знали, що це потрібно, пішли до військкомату. Я довго батька відмовляв, але він все одно пішов», - розповів син загиблого та його побратим на псевдо «Грай».

5 квітня під час чергового бойового завдання Ігоря Романова у складі піхоти атакував ворожий дрон. Воїн отримав серйозне осколкове поранення ноги і не міг самостійно вибратися з небезпечної ділянки. На допомогу пораненому бійцю кинулися медики, але в цей час другий безпілотник поцілив в те саме місце. Герой загинув на місці разом з усіма побратимами, що були поряд.

У невимовній смуті за рідним залишились дружина, син, донька та онука. «Перший Міський» вклоняється воїну за подвиг, та дякує за мужність та відвагу!

Нагадаємо, у Кривому Розі у засвіти провели воїна Євгена Павліченка.