Кадри, від яких холоне кров у жилах: у Кривому Розі пройшов ексклюзивний показ фільму «20 днів у Маріуполі»
86 днів, 82 з яких у повному оточенні. Саме стільки титанічне українське військо тримало оборону Міста-Героя Маріуполя. Битва за нього тривала з 24 лютого по 20 травня 2022 року. Це найстрашніша сторінка української історії. Адже окупанти «поливали» місто всім смертельним залізяччям, яке мали. Сьогодні у Кривому Розі пройшов закритий ексклюзивний показ фільму «20 днів у Маріуполі». Його автор – військовий кореспондент, письменник, відеограф АР Мстислав Чернов.
Члени команди Associated Press були останніми міжнародними журналістами, які опинилися у оточеному Маріуполі. Вони продовжили роботу у пастці, документуючи трагедії повномасштабної війни. Євген Тузов, корінний маріуполець, модератор серії благодійних показів фільму, комендант найбільшого сховища міста, розповів про те, що стрічка реально передає страшні події.
«Ми тоді не розуміли, що на нас чекає насправді попереду. Ніхто не здогадувався, якими будуть ті масштаби вбивств та руйнувань, що всі побачили через кілька днів. Деякі люди йшли в колоні, а потім поверталися. Ті, хто були попереду, були розстріляні. Це було розумінням, що ми в якійсь пастці. Ми кожного дня чекали повідомлення про зелені коридори. Жодного коридору протягом усіх 86 днів не було. Люди виїжджали на свій страх і ризик», - каже пан Євген.
За його словами, люди проїжджали через десятки блокпостів. Були численні перевірки з боку ворога. Коли хтось викликав питання – на поліграф. Якщо його не пройти, можна було потрапити в Оленівку (прим. ред. – фільтраційну в’язницю, створену росіянами). Маріуполець збирав людей до прихистку від обстрілів. Загалом, їх було до 6000. Велика частка – матусі з малюками.
«У деяких жінок від стресу зникало молоко. А дитяче харчування було дуже важко дістати. У нас такого не було, вдалося забезпечити всіх харчуванням. Деяких жінок ми не випускали надовго наверх, щоб не стресували. Але у місті були ті, у кого від стресу не було молока. День за днем вони дивилися, як їхня дитина вмирала у них на руках. Люди виходили, копали ями, ховали», - додає Євген Тузов.
Політики-колаборанти у Маріуполі допомагали рашистам створити гуманітарну катастрофу. Прицільним вогнем знищувалися об’єкти життєзабезпечення. Комунальні підприємства та техніка, склади з продовольством і медикаментами, вежі мобільних операторів, лінії електропередач, помпові станції та магістральний водопровід із резервного водосховища. Вони спалили всі автобуси, підготовані для евакуації мирних.
«Сьогодні ми з ГО «JACK TEAM», безпосередніми учасниками подій на початку березня у Маріуполі, за підтримки голови Ради оборони міста Олександра Вілкула, міської ради, проводимо показ фільму. Ми також проводили показ в пк «Північному». В понеділок буде маленька локація в пк «Мистецький». Кривий Ріг з початку повномасштабного вторгнення став другою домівкою для більш ніж 80 тис вимушено переселених українців. В тому числі і для маріупольців. Міська влада активно підтримує нових наших мешканців. У нас створено центр «ЯМаріуполь». Він один із найбільших в Україні», - прокоментував представник Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту виконкому КМР Ярослав Бачурін.
Фільм «20 днів у Маріуполі» було номіновано на «Оскар» від України. Він став першим українським доробком, який отримав премію BAFTA – від Британської академії кіно та телевізійних мистецтв. На початок 2024 року документалістика має понад 20 нагород та 40 номінацій.
«Біля мене сидів військовий на псевдо «Кабул». Показувалися кадри, як в другій лікарні маріупольській були військові. Це його хлопці. Він прийшов сюди з дружиною подивитися. Я його запросила. Дружина не витримала, не змогла додивитися. Він вивів її. Він десь бачив ці кадри. Хотів додивитися до кінця, щоб подивитися ще раз на хлопців, з якими він воював, був там. Фільм дуже важкий. Я звертала увагу на такі деталі, наприклад, як прильоти. Там дівчина з пологового казала «У мене все нормально. Я почуваюся нормально». Потім лікар казав «В принципі, все нормально. Але є нюанси. Нема води, світла, ліків. Є маленькі нюанси». Це говорить про те, що, які у нас незламні люди», - додала заступниця керівника ГО «Набат Кривбас», волонтер Тетяна Куц.
Нагадаємо, центр «ЯМаріуполь» відзначив річницю створення. Як це було, які ідеї вдалося реалізувати за рік, та як допомагають маріупольцям криворіжці, можна подивитися тут.
Члени команди Associated Press були останніми міжнародними журналістами, які опинилися у оточеному Маріуполі. Вони продовжили роботу у пастці, документуючи трагедії повномасштабної війни. Євген Тузов, корінний маріуполець, модератор серії благодійних показів фільму, комендант найбільшого сховища міста, розповів про те, що стрічка реально передає страшні події.
«Ми тоді не розуміли, що на нас чекає насправді попереду. Ніхто не здогадувався, якими будуть ті масштаби вбивств та руйнувань, що всі побачили через кілька днів. Деякі люди йшли в колоні, а потім поверталися. Ті, хто були попереду, були розстріляні. Це було розумінням, що ми в якійсь пастці. Ми кожного дня чекали повідомлення про зелені коридори. Жодного коридору протягом усіх 86 днів не було. Люди виїжджали на свій страх і ризик», - каже пан Євген.
За його словами, люди проїжджали через десятки блокпостів. Були численні перевірки з боку ворога. Коли хтось викликав питання – на поліграф. Якщо його не пройти, можна було потрапити в Оленівку (прим. ред. – фільтраційну в’язницю, створену росіянами). Маріуполець збирав людей до прихистку від обстрілів. Загалом, їх було до 6000. Велика частка – матусі з малюками.
«У деяких жінок від стресу зникало молоко. А дитяче харчування було дуже важко дістати. У нас такого не було, вдалося забезпечити всіх харчуванням. Деяких жінок ми не випускали надовго наверх, щоб не стресували. Але у місті були ті, у кого від стресу не було молока. День за днем вони дивилися, як їхня дитина вмирала у них на руках. Люди виходили, копали ями, ховали», - додає Євген Тузов.
Політики-колаборанти у Маріуполі допомагали рашистам створити гуманітарну катастрофу. Прицільним вогнем знищувалися об’єкти життєзабезпечення. Комунальні підприємства та техніка, склади з продовольством і медикаментами, вежі мобільних операторів, лінії електропередач, помпові станції та магістральний водопровід із резервного водосховища. Вони спалили всі автобуси, підготовані для евакуації мирних.
«Сьогодні ми з ГО «JACK TEAM», безпосередніми учасниками подій на початку березня у Маріуполі, за підтримки голови Ради оборони міста Олександра Вілкула, міської ради, проводимо показ фільму. Ми також проводили показ в пк «Північному». В понеділок буде маленька локація в пк «Мистецький». Кривий Ріг з початку повномасштабного вторгнення став другою домівкою для більш ніж 80 тис вимушено переселених українців. В тому числі і для маріупольців. Міська влада активно підтримує нових наших мешканців. У нас створено центр «ЯМаріуполь». Він один із найбільших в Україні», - прокоментував представник Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту виконкому КМР Ярослав Бачурін.
Фільм «20 днів у Маріуполі» було номіновано на «Оскар» від України. Він став першим українським доробком, який отримав премію BAFTA – від Британської академії кіно та телевізійних мистецтв. На початок 2024 року документалістика має понад 20 нагород та 40 номінацій.
«Біля мене сидів військовий на псевдо «Кабул». Показувалися кадри, як в другій лікарні маріупольській були військові. Це його хлопці. Він прийшов сюди з дружиною подивитися. Я його запросила. Дружина не витримала, не змогла додивитися. Він вивів її. Він десь бачив ці кадри. Хотів додивитися до кінця, щоб подивитися ще раз на хлопців, з якими він воював, був там. Фільм дуже важкий. Я звертала увагу на такі деталі, наприклад, як прильоти. Там дівчина з пологового казала «У мене все нормально. Я почуваюся нормально». Потім лікар казав «В принципі, все нормально. Але є нюанси. Нема води, світла, ліків. Є маленькі нюанси». Це говорить про те, що, які у нас незламні люди», - додала заступниця керівника ГО «Набат Кривбас», волонтер Тетяна Куц.
Нагадаємо, центр «ЯМаріуполь» відзначив річницю створення. Як це було, які ідеї вдалося реалізувати за рік, та як допомагають маріупольцям криворіжці, можна подивитися тут.
