Потрапив з побратимами у засідку окупантів: у криворізькому ліцеї №49 відкрили меморіальну дошку на честь полеглого Героя Артема Карповича
На базі криворізького ліцею №49 сьогодні відкрили меморіальну дошку військовослужбовцю Артему Карповичу, який загинув на Херсонському напрямку. Його запам’ятали як порядну і дуже добру людину.
У житті Артема Карповича була легка атлетика, професія електромонтера, робота у охоронному агентстві. Будучи на строковій службі, Герой підписав контракт, пройшов відповідну підготовку та долучився до АТО/ООС в Донецькій області. Після закінчення контракту він на заводі підвищив кваліфікацію і став відбивальником відливків.
«Прикро, що його зараз немає поруч. Він був дуже гарною, доброю людиною. Він ніколи не відмовлявся від допомоги. Він завжди був у перших рядах, як то кажуть. Вічна пам'ять Герою. Слава Україні!», - сказала однокласниця Дарія.
У час повномасштабного вторгнення Артема направили до 17-ої танкової дивізії, а потім до військової частини А0221. 10 березня 2022 року він з побратимами вийшов на бойове завдання. 11 березня вони потрапили у засідку, почався бій. Група загинула від кульових поранень на Херсонщині. Мама бійця каже, що ніхто не очікував, що так швидко обірветься життя сина.
«Вони вийшли зі зброєю, але їх розстріляли. І місцева жінка їх через деякий час захоронила. Ми її знайшли через інтернет, аж через півроку ми змогли забрати його додому. Він довго вважався зниклим безвісти. Я ходила і до голови міста нашого, зверталася. Місто мені дуже допомогло. Він похований на Алеї Слави, на центральному кладовищі», - зазначила жінка.
Класний керівник Артема Наталя Кузьменко пам’ятає, яким він був чуйним, доброзичливим і веселим.
«Його усмішка була як сонечко. Вселяла оптимізм, підіймала настрій. Він готовий був прийти в будь-яку складну хвилину на допомогу. На нього можна було покластися. Ну і навіть як у школі він був, він був таким патріотом своєї країни. І коли розпочалася війна, то він самим першим з нашого класу пішов на захист своєї України», - додала пані Наталя.
Артем Карпович посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Про те, як з Героєм попрощалися у Кривому Розі, ми писали тут.
У житті Артема Карповича була легка атлетика, професія електромонтера, робота у охоронному агентстві. Будучи на строковій службі, Герой підписав контракт, пройшов відповідну підготовку та долучився до АТО/ООС в Донецькій області. Після закінчення контракту він на заводі підвищив кваліфікацію і став відбивальником відливків.
«Прикро, що його зараз немає поруч. Він був дуже гарною, доброю людиною. Він ніколи не відмовлявся від допомоги. Він завжди був у перших рядах, як то кажуть. Вічна пам'ять Герою. Слава Україні!», - сказала однокласниця Дарія.
У час повномасштабного вторгнення Артема направили до 17-ої танкової дивізії, а потім до військової частини А0221. 10 березня 2022 року він з побратимами вийшов на бойове завдання. 11 березня вони потрапили у засідку, почався бій. Група загинула від кульових поранень на Херсонщині. Мама бійця каже, що ніхто не очікував, що так швидко обірветься життя сина.
«Вони вийшли зі зброєю, але їх розстріляли. І місцева жінка їх через деякий час захоронила. Ми її знайшли через інтернет, аж через півроку ми змогли забрати його додому. Він довго вважався зниклим безвісти. Я ходила і до голови міста нашого, зверталася. Місто мені дуже допомогло. Він похований на Алеї Слави, на центральному кладовищі», - зазначила жінка.
Класний керівник Артема Наталя Кузьменко пам’ятає, яким він був чуйним, доброзичливим і веселим.
«Його усмішка була як сонечко. Вселяла оптимізм, підіймала настрій. Він готовий був прийти в будь-яку складну хвилину на допомогу. На нього можна було покластися. Ну і навіть як у школі він був, він був таким патріотом своєї країни. І коли розпочалася війна, то він самим першим з нашого класу пішов на захист своєї України», - додала пані Наталя.
Артем Карпович посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Про те, як з Героєм попрощалися у Кривому Розі, ми писали тут.
