Гелловін на український манер: які персонажі існують у нашій міфології і чому вони чаруючі та моторошні одночасно

Зеленоволосі володарки лісу – мавки. Легенди про них блукали Карпатами, Поділлям, Волинню. Поширена була думка про танці мавок на ігровищах – місцях, де немає трави. Серед люду казали, що вони висаджували квіти в горах. Проте, за повір’ями мавки могли заманювати хлопців у хащі та лоскотати їх до смерті. Леся Українка побачила мавок інакше, у своїй драмі-феєрії «Лісова пісня». Письменниця через образ втілила роздуми про роль вірності, духовності, розуміння власного призначення на землі. 

Русалки – водні та навіть інколи лісові берегині. Уявлення про їхній вигляд та здібності – різняться. У переказах йде мова про те, що вони були тінями людей, що видно лише здалеку. Ходили голі, мали блакитну шкіру чи риб'ячий хвіст. Навіть набували подобу тварин. Існували твердження, що русалки теж «захоплювалися» лоскотанням до смерті, могли псувати посіви, шкодити худобі, кидатися камінням, зваблювати та топити хлопців. Є і зворотний приклад. Зустріч з русалкою серед українців сприймалася на добрий манер, свідчила про високі моральні якості, безгрішність. 

Ну і куди ж без відьом. Злим чарівницям протиставляються доброзичливі – знахарки, мольфарки. 

До речі, за мавками полює Чугайстер. В описах він часто фігурує як веселий, життєрадісний лісовик з шерстю та бородою, із блакитними очима. Чугайстер любить співати, танцювати. Його інколи уявляли у вигляді вітру чи вихору. Для людини небезпеку не несе. 

Міфологія також пропонує образи потерчат. Це діти, що померли нехрещеними, або ж їх душі. Демонічні істоти. За книжками вони блукають протягом 7 років і просять «Хреста». При цьому, голоси здаються схожими на жаб’яче кумкання. Хто почує звук, повинен пожаліти – кинути хустину, рушник чи полотно для хрещення.  При цьому, промовлялися слова «Іван та Марія! Хрещу тебе в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь». Тоді потерча стає янголом. Якщо за 7 років малятко ніхто не охрестить, то воно потрапить до нечистих духів. І стане мавкою «семиліткою». 

З Гелловіном, українці!