«Мрію бачити своїх онуків щасливими та вільними людьми»: історія електромеханіка Криворізької дистанції сигналізації та зв'язку Придніпровської залізниці Дмитра Новікова, який спочатку був гірником, а тепер відповідає за безпеку полотна для потягів

Пану Дмитру 59 років. Хоч його родина та оточення мали відношення до металургійної тематики, він хотів пригод, яскравих подій та відкриттів, які дає професія гірничого інженера. Чоловік бував на Далекому Сході.

«Під землею, у нижніх виробітках на глибині до 1320 метрів при температурі до +56 градусів, у важкій праці до сьомого поту пізнав він і ціну шахтарському хлібу, й силу шахтарського братства; зустрів прекрасних спеціалістів, справжніх друзів і товаришів. Шахта стала для нього школою людських стосунків, залишила в пам'яті незабутній слід, вплинула на подальшу долю та характер. Новіков змалку не переносив фальш, брехню, зраду, підлість, лінь та інші людські вади, тепер ця нетерпимість тільки посилилася», - кажуть у Придніпровській залізниці. 

Після праці впродовж трьох років за розподілом, Дмитро Новіков повернувся на Батьківщину. Влаштувався в Синельниківське рефрижераторне депо. На посаді переконався, що серед залізничників теж цінується чоловіче братерство та взаємодопомога. Робота інша, але з тими же основами, що і були в далекосхідній шахті. Через створення сім’ї та переїзд чоловік пішов з залізниці. Але вона з його серця нікуди не ділася. З 1999-го він знову опинився серед колій та вагонів, прийшов електромонтером 4 розряду до лінійно-апаратної зали зв'язку Криворізької дистанції сигналізації та зв'язку. Далі став старшим електромеханіком. 

«Зрозуміло, що кабелі та апаратура на цій одноколійній ділянці аж ніяк не нові, вимагають значних сил та багато часу на утримання в справному стані. Але мій маленький колектив чудово справляється з усім. Робота постійно змушує нас думати та приймати оптимальні рішення. Адже ми не лише забезпечуємо надійний зв'язок, зокрема і в умовах будь-яких ризиків, а й створюємо серйозний доробок для прийдешніх поколінь. Звичайно, оптичне волокно, мікрочипи, передові програмні комплекси, елементи ІІ та інші технологічні досягнення – це майбутнє нашої галузі, але до їх повсюдного впровадження ще довгий шлях. З часом уся апаратура зміниться на сучасну, проте її теж потрібно буде комусь утримувати, обслуговувати, усувати несправності та ушкодження. А поки ми працюємо «з міддю», кабелям та пристроями, яким багато років. Однак підтримуємо необхідний рівень якості зв'язку, забезпечуємо її живучість під час будь-яких позаштатних ситуацій», - каже Дмитро Анатолійович. 

Для правильного поводження з довіреною апаратурою потрібні не лише знання та досвід, а й інженерне чуття. У чоловіка троє онуків – 13 та 4 років, 6 місяців. Попри свої важкі задачі, та нелегкі поточні часи, у нього лише одна мрія. 

«Хочу бачити їх щасливими, вільними людьми, які самі, як і я колись, оберуть свій шлях у житті», - резюмував заслужений залізничник. 

Нагадаємо, раніше ми публікували історію криворізького поліцейського Костянтина Растемяшина, що пів року  служив у Бахмуті