Крили з танків, САУ, мінометів і «касеток»: гвардієць Плюсік розповів про бої на Донеччині та про заміновану техніку окупантів

Євген має досвід служби ще з 2015 – 2016 років. Тоді він у складі НГУ виконував завдання в районі Широкиного. Коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік самостійно пішов до армії. Спочатку був бойовим медиком. Змінив посаду і зберіг за собою позивний. У лавах стрілецького батальйону йому довелося пройти Криворізький район, Херсонщину, і знову Донецьку область. 

Плюсік каже, що росіяни вибиралися на вилазки інколи ще ввечері, коли небо починало ставати сірим. Але для увімкнення тепловізора було ще рано. Ворог жадав дістатися до своєї спаленої техніки. Яку до речі, сам замінував. 

«Взагалі рівень замінованості територій максимально високий, і росіяни самі рухалися лише дорогою. Були дні, коли вони підходили майже впритул до наших позицій – на відстань до 30 метрів. Ми відкривали вогонь та відбивали росіян назад. Можливо, відходили вони вже не в повному складі», - розповідає Євген. 

Військовий зауважує, що загарбників дуже дратувало, коли гвардійці приземляли коптери, якими вони вели аеророзвідку. У бік оборонців нашої країни прилітало все, що тільки мала рф. 

«Після чергового обстрілу я виглянув з укриття і побачив, що окоп засипало. Перша думка – треба копати. На поверхні землі виглядала каска і я зрозумів, що там побратим», - згадує Плюсік. 

Діставши брата по зброї, він передав його медикам на евакуацію та подальше лікування. Дісталося і самому Євгену. У нього було осколкове поранення. Проте, воно не зменшило жагу Героя до винищення окупантів. 

Нагадаємо, раніше ми давали історію Ярослава Сидорова, який починав війну ротним, а тепер командує окремою танковою Криворізькою бригадою ім. Костянтина Пестушка.