«Відбили 3 штурми поспіль»: історія криворізьких військових «Швака» та «Каратєля»

Молодший командир «Швак» турбується про своїх хлопців, намагається відволікати від обстрілів розмовами. Питає звідки вони, про родину, дітей, про прості, людські речі.  
Його загін зайшов на позицію, почав розміщуватися, окопуватися. Вже на наступний день противник спробував їх вибити.  
Перший штурм був ще до обіду. На бійців рушила велика кількість особового складу. Наші цю атаку відбили, потім було затишшя. Вдруге штурмували позиції наших захисників з настанням сутінок. Окупанти підійшли майже впритул до позицій «Швака». Він помітив недружні підрозділи, навіть чув їхні розмови по рації. 
 
«Це був напевно найважчий штурм. Противник підійшов, можна сказати, за ремінь ми одне одного взяли. Усі ці штурми проходили до такого моменту, що ми вже перекидувалися гранатами. У мене рука після перелому, я гранату не можу далеко кинути, але навіть з такою рукою на такій відстані з гранатою працювати міг і я », – розповів молодший командир. 
 
Військовослужбовець «Каратєль» згадував про цей штурм: «Він кричав їм «Слава Україні!», а вони у відповідь починали насипати з кулемета. «Швак» сказав, що треба підтримка вогнем, я начав сипати з кулемета, з автоматів. Слава богу, ми цю атаку відбили». Аеророзвідка доповіла хлопцям, що окупанти почали відступати.  

Потім, після дощу на них посунула ще одна група. Вони оточували з усіх боків, закидували гранатами, проте наші захисники не відступили і змогли відбити третю атаку.  

Сил відважним воїнам надає усвідомлення того, що на них вдома чекають рідні та кохані люди. Фото рідних завжди поряд з бійцями, так вони відчувають підтримку з дому.