«Пацани приїжджають до нас зарядитися енергетикою»: історія «Квітки», яка має важкопораненого чоловіка, не втрачає віру у краще і служить кухарем у 7-ому ОБ «АРЕЙ»
Українські жінки – зовсім не тендітні. Вони - титанічний і міцний тил для своїх рідних. Ще й для військових, які у час служби стали другою родиною. Після їхніх сліз та переживань на обличчі завжди з’являється промінь тепла і надії на краще – усмішка. Ці слова промовисто і коротко характеризують Світлану, солдата і кухаря 7-го ОБ «АРЕЙ» УДА. Її чоловік отримав важке поранення у Часовому Яру. Йому давали всього два дні на виживання. Він зміг. Заради Світлани. А вона заради нього продовжує підтримувати дух побратимів та годувати їх смаколиками. Цю історію оприлюднили на сторінці батальйону у Facebook.
У лавах «АРЕЮ» Світлана отримала позивний «Квітка». Добу вона шукала чоловіка після його ушкодження по Україні і знайшла. Зізнається, найстрашніше було переступити поріг палати. Їх зустріч пройшла з великими патріотичними букетами та щемливим жіночим серцем, яке змогло знайти сили на жарти. Аби коханий не падав духом.
«Я йому сказала, лежати ти у мене не будеш, жаліти я тебе не буду! Я зателефонувала всім, кажу, не дай Боже хоч хтось у слухавку йому заплаче. Люди вже допомогли, педаль поміняють під ліву ногу або на кермо перенесуть, не важливо — немає нерозв'язних проблем! Кажу, шукай собі заняття, шукай собі хобі. Друг знайшов йому місце у військкоматі, буде з побратимами стояти, в одного права нога в іншого ліва, будуть два коники скакати.
У мене стільки ситуацій у житті було різних, уже всього перенесла — що я не знаю чого мені боятися ще. Більше боюся за своїх рідних. Страх мами, страх дружини», - каже «Квітка».
Багато хто питає Світлану про її поведінку у 44 роки. Але вона не асоціює себе з віком. Війна вигартувала її. І дозволила наскрізь бачити оточуючих. Де чистий кришталевий келих, а де насправді брудний алюмінієвий тазик. Від своєї роботи кухарем «Квітка» кайфує. Говорить, що не знає, де ще знайти такі армії, які б так годували солдатів. Крім того, що багато їжі йде привозною, дівчата вигадують свої рецепти. Це булочки, пироги, торти, рулети, печива, піца. У кожної дівчини в «АРЕЇ» є своя смаколикова родзинка.
«Пацани приїжджають, кажуть: «Їдемо до вас, тому що хочеться зарядитися енергетикою. Ми йдемо на війну. До вас приїхав і поїв смачно, і поржав, і погнав, і пообнімався, і на позитиві вже поїхав на завдання». Батальйоном пишаюся. Дуже пишаюся що я потрапила саме сюди. Пишаюся нашими пацанами. Багато загиблих, але вони встигли зробити велику справу!
Після війни суспільство цивільне, яке живе в мирному житті, і люди, які побували в бойових зонах, — це буде два світи спотикання і зіткнення. «Мирні» не розумітимуть тебе. Що ти тут пережив, скільки тобі довелося перенести, якими шляхами, якими труднощами, скільки ти переніс негативних емоцій і сліз, коли гинуть побратими», - резюмує Світлана.
Нагадаємо, раніше ми публікували історію Жани, яка стала «Солдатом Джейн» у лавах криворізьких танкістів.
