Захищав Маріуполь та допомагав мирним мешканцям: історія криворізького нацгвардійця, який повернувся із полону

Військова служба чоловіка розпочалася ще у 2020 році, Артур виконував бойові завдання на Донеччині. Він був водієм зенітно-ракетної артилерійської батареї. Постійно вдосконалював свої вміння, адже у його підрозділу було надважливе завдання – захист неба.

8 лютого він вирушив на ротацію на Донеччину, а за кілька днів до повномасштабного вторгнення його направили на підсилення до Мелекіно, що поблизу Маріуполя. Бо був ризик висадки ворожого десанту з кораблів. Ці позиції криворізькі воїни тримали до кінця лютого.

В березні підрозділ перевели у підпорядкування «Азову», тоді бійці героїчно тримали оборону Маріуполя. 

«Обстріли не припинялися ні на хвилину, нас постійно накривали. Вуличні бої відбувалися постійно. Коли ми зайняли оборону в одному з будинків, в домі навпроти облаштувалися росіяни і намагалися нас штурмувати. Гатили спочатку зі стрілецької зброї, а потім – з РПГ», – згадує нацгвардієць. 

18 березня після ракетної атаки Артур допомагав з евакуацією мирних мешканців на «Азовсталь», та надавав їм домедичну допомогу. 27 березня з побратимами вступив у бій з окупантами, що намагалися прорвати оборону. Атаку відбили, ще й завдали ворогам значних втрат.

За словами Артура найважчий день був у квітні, коли Сили оборони проривалися на «Азовсталь». Вони вирушили о 4:00. Весь час росіяни по ним «працювали» з усього, що було. Не можна було зупинятися ані на хвилину.

Військовий знав, що за будь-яких умов повинен повернутися додому, адже там на нього чекала сім’я: дружина і маленька дитина. Саме ці думки допомогли молодому воїну вижити. 17 лютого 2023 року під час чергового обміну наш земляк повернувся з полону додому.