Виконав завдання ціною свого життя: Кривий Ріг прощався із полеглим під час контрнаступу воїном, командиром Володимиром Фроловим

Володимир Фролов серед знайомих та близьких був широко відомий своєю непересічною натурою – надзвичайно відповідальний та ініціативний, але в той же час веселий та по-хорошому «простий». Чоловік працював охоронцем у криворізькій гімназії №9, та разом із дружиною ростив сина. 

Як згадує Інеса Лозівець, директорка гімназії, де працював Володимир: «Він любив сина, кохав дружину, але найбільше кохав свій рідний край. Людину, яка так любила свою Батьківщину треба ще пошукати. Він розмовляв виключно українською, а над будиночком його сім’ї майоріє синьо-жовтий стяг».

Коли вороги прийшли сюди та почали плюндрувати нашу землю, Володимир не міг залишатися осторонь. Уже в перші тижні після початку вторгнення чоловік був у лавах 129 окремої криворізької бригади ТрО, яка щойно сформувалася.

Виявилося, що у Володимира до військової справи неабиякий хист. Цим він швидко став відомий серед своїх побратимів. На початку 2023 року Володимира перевели туди, де його вміння були найбільш затребувані – до 128 бригади ТрО, яка тримала оборону на Донеччині. 

Бригада саме отримала нове мінометне озброєння. Володимир був одним із тих, хто опанував його найшвидше. Завдяки своїй наполегливості та відповідальності саме він став командиром мінометного розрахунку. Очільник підрозділу Антон, який його й призначив, згадує: «Він був як ходяче натхнення. Дуже відповідальний та надійний чоловік і в той же час – дуже веселий та бадьорий. Він тримав одну із найнебезпечнішіх ділянок. І розрахунок під його керівництвом знищив чимало ворогів. Багато молодих людей не завжди мали такий хист, як він. Світла йому пам’ять. Я вважаю, що завдяки таким людям, як він, наша країна обов’язково здобуде перемогу».

Знищивши багато ворогів в обороні, не так давно бригада Володимира почала переходити в локальний наступ. Саме на підрозділ криворіжжя поклали одне із найважливіших завдань – подавити вогнем позиції ворога. Якщо це зробити недостатньо – окупанти завдадуть удару по нашим наступаючим підрозділам.

14 червня розрахунок Володимира виконав завдання на всі 100% - забезпечив прохід нашій групі, яка зайняла ворожі позиції. Однак, щойно вони закінчили відпрацюванні, по розрахунку прилетіла «відповідь», як її називають військові. Причому – із іншого, неочікуваного напрямку. 

Великий досвід підрозділу дозволив зберегти життя та здоров’я майже всіх його бійців. Єдиним, кому військова фортуна не посміхнулась, став Володимир. Його зачепив осколок, який став смертельним.

Без коханого чоловіка залишилася дружина. Брат Володимира, Олександр, мститься за нього зі зброєю в руках у лавах ЗСУ.