Скорбота, біль та люта ненависть: сотні криворіжців прийшли проститися із молодим подружжям, яке загинуло від ракетного удару по місту
16 червня у церкві ікони Божої Матері «Стягнення загиблих» зібралося багато людей. Усі вони прийшли провести в останню путь Давида та Оксану Епельман. Рано вранці 13 червня життя молодого, сповненого мрій та планів на майбутнє подружжя обірвала ракета, випущена російськими терористами по житловим кварталам нашого міста. Обом було по 22 роки. Обидва були педагогами, любили одне одного та Україну. Втрата їх обох – ще одне нагадування всій країні, проти яких нелюдів ми ведемо боротьбу.
Давид Епельман із юного віку запам’ятався дуже веселим та жвавим хлопцем. Про безтурботне дитинство із ним згадує його давній товариш Данило: «Ми з ним були знайомі десь з 12 років. Щодня гуляли, бігали гратися «на фонтан». Разом проводили час, граючи в приставку, то у нашого спільного друга, а то й у нього».
Після школи Давид здобув освіту педагога, але, за словами друзів, завжди тяжів до сфери ІТ та торгівлі, в якій згодом і працював. Освіту педагога здобувала й Оксана – майбутня Епельман. У 2022 році дівчина закінчила магістратуру Криворізького педуніверситету та почала працювати у Криворізькій гімназії №108. Дівчина була вчителькою молодших класів та англійської мови, працювала із дітками з особливими потребами. Влітку того ж року вона побралася із Давидом.
Одружилася пара, коли повномасштабна війна була в самому розпалі. Близькі та друзі кажуть, що молодята були гідними патріотами своєї Батьківщини: завжди знаходили час, щоб допомогти ЗСУ, долучалися до плетіння маскувальних сіток військовим на фронт. На своє майбутнє Давид та Оксана мали багато планів, мріяли про власних дітей.
3 червня 2023 року Епельмани відсвяткували першу річницю свого весілля. Через 10 днів виявилося, що й останню. 13 червня російські нелюди почали свою чергову терористичну атаку проти мирних українців. Того дня сотні містян розбудив пронизливий свист ворожих ракет та звуки гучних вибухів. Того дня серед загиблих були Оксана із Давидом, які в цей час мирно спали у тій самій п’ятиповерхівці.
«Зустрічалися ми два тижні тому, тоді просто запитав «як справи?». А згодом просто бачив, як вони разом йшли в магазин. Виявилося – востаннє: то була якраз ніч перед трагедією», - розказав друг Данило.
«Давид завжди був за Україну. На жаль, так трапилося, що саме наші вороги, нелюди забрали життя його та дружини. Це велике горе і велика втрата для нас», - поділився ще один друг дитинства Давида – Олександр.
«Вони жили окремо, а до матері Оксани часто приходили. Тепер мама одна. Дві зірочки… Це дуже важко батькам і нам усім», - не стримуючи горя сказала знайома сім’ї загиблої дівчини – Олена.
Редакція «Першого міського» разом із усім містом поділяє невимовну біль від втрати наших земляків та люту ненависть до ворога, який їх у нас забрав.
Нагадаємо, 15 червня Кривий Ріг прощався із 5 молодими хлопцями, які загинули від тієї терористичної атаки.
